Пенсіонерів Вермахту й військ СС найбільше — в Польщі

573 громадянини Польщі одержують від уряду Федеральної Республіки Німеччини пенсію за службу у її збройних силах під час Другої світової війни.

Кількість одержувачів т. зв. "гітлер-ренти" стала відомою внаслідок скандалу, який розгорівся між Бельгією та Німеччиною наприкінці лютого, повідомляє WAS.

Парламент Бельгії, дізнавшись про те, що колишні військовики Вермахту й СС по всьому світу отримують виплати, ухвалив резолюцію із закликом до німецької влади припинити виплати бельгійцям-колаборантам.

Таких бельгійців, які або прийняли громадянство Третього Райху, або служили у військах СС, на даний час налічується 27 осіб. Вони отримують пенсії від € 435 до €1275 на місяць.

Міністерство праці Німеччини твердить, що бельгійців 18 і що есесівців серед них немає.

У зв’язку зі скадалом, Німеччина змушена була прозвітувати, що пенсії виплачуються 2033 особам: у Великій Британії — 30, у Чехії — 94, в Угорщині — 48, у Франції — 54, у Хорватії — 71, в Австрії — 101, у Словенії — 184. Понад 400 переказів Німеччина щомісяця надсилає до США, Канади, Австралії, країн Азії.

573 одержувачі "гітлер-ренти" перебуває в Польщі – і це найбільше число. Річ у тім, що через німецькі військові формування пройшло до півмільйона громадян довоєнної Польщі, як випливає з книги Ришарда Качмарека, директора Інституту історії Сілезького університету "Поляки у Вермахті".

Крім того, виплати отримують 15 громадян Швеції, ветерани іспанської "Блакитної дивізії" та деякі їхні вдови й сироти (41 ветеран на 2015 рік).

Про те, чи є серед цих пенсіонерів громадяни України, невідомо.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.