Спецпроект

МЗС Польщі не подобається інформаційна таблиця в Гуті Пеняцькій

Міністерство закордонних справ України отримало ноту від Посольства Республіки Польща в Києві щодо інформаційної таблиці в колишньому польському селі Гута Пеняцька.

Про це стало відомо в понеділок, 25 лютого, зі слів речниці МЗС Польщі Еви Сувари, повідомляє Польське радіо.

На думку польської дипломатії, інформаційна таблиця, встановлена 2018 року неподалік пам’ятника жертвам каральної акції, є прикладом спроби релятивізації трагічних подій у Гуті Пеняцькій і "містить фальшиву інформацію про перебіг злочину з 1944 року, а також напис у місці пам’яті українців, які загинули в населених пунктах за 20 км від Гути, де говориться про вшанування українських мешканців сусідніх сіл, закатованих польськими шовіністами та радянськими партизанами".

"Посольство Республіки Польща в Києві звернулося в цій справі з нотою протесту до МЗС України, наголосивши, що місця пам’яті з таким текстом ставлять сумнів заявлену владою України політику добросусідства та примирення у відносинах з Польщею, а також просить українську сторону роз’яснити законність та обставини встановлення обох об’єктів", – повідомила Ева Сувара.

Сувара додала, що в ноті також наголошено, що Польща відкрита до діалогу для роз’яснення історичних суперечностей.

 Таблиця в Гуті Пеняцькій, яка є предметом протесту МЗС Польщі. Для збільшення тисність тут. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Нагадаємо, в неділю, 24 лютого, на місці колишнього села Гута Пеняцька, нині в Бродівському районі Львівської області відбулися жалобні заходи в пам’ять про польських мешканців – жертв каральної акції нацистів. Тоді в селі спалили 172 будинки й убили від 700 до 1200 мешканців (за різними оцінками).

Напередодні, 22 лютого, ряд українських науковців та громадських діячів виступили зі зверненням до органів влади та підрозділів СБУ Львівщини та Українського інституту національної пам’яті, у якому розцінюєють позицію Польщі до трактування подій у Гуті Пеняцькій в часи Другої світової війни як складову антиукраїнської пропаганди з боку офіційної Варшави.

Польські високопосадовці публічно звинувачують у виконанні цього злочину дивізію військ СС "Галичина" та Українську повстанську армію. Зокрема, це озвучив президент РП Анджей Дуда вустами свого міністра Адама Квятковського під час заходів у Гуті Пеняцькій.  

Натомість, як випливає з висновків слідства Інституту національної пам’яті Республіки Польща, так і деяких українських істориків, знищення села Гута Пеняцька 28 лютого 1944 року відбулося внаслідок каральної акції, організованої нацистською окупаційною владою.

Виконавцем злочину був 2-й батальйон 4-го галицького поліційного полку СС, який був окремим формуванням у підпорядкуванні командувача СС і поліції Галичини і до 14-ї дивізії військ СС "Галичина" стосунку не мав.

Причиною каральної операції стала сутичка німецького підрозділу з радянським партизанським загоном Бориса Крутикова, яка відбулася раніше.

Крім того, джерела свідчать про участь у нападі на Гуту Пеняцьку підрозділів куреня УПА Максима Скорупського – "Макса", який діяв без санкції вищого командування (згодом "Макс" потрапив під слідство Служби безпеки ОУН і з УПА дезертирував).

Загалом, внаслідок каральної акції загинуло, за різними даними, від 700 до 1200 мешканців Гути Пеняцької та навколишніх сіл, які ховалися в селі. Врятуватися вдалося близько 160 особам. У вогні згоріло 172 господарства.

Матеріали слідства ІНП Польщі трактують каральну акцію в Гуті Пеняцькій як нацистський злочин.

2005 року на місці, де колись було село Гута Пеняцька, відкрили реконструйований пам'ятник, на якому вказано, що в селі були закатовані понад тисяча поляків.

У 2009 році поблизу було встановлено пам’ятник українським жертвам окупаційних режимів. Серед замучених польськими бойовиками на початку сорокових років минулого століття в околицях села Гута Пеняцька - директор Ясенівської школи Іван Ваврів та його дружина Софія, священик Мартин Болюта, родина Сікаторських та ще десятки свідомих українців.

Також у 2010 році неподалік від польського монументу було встановлено інформаційний стенд, у якому двома мовами ‒ українською та англійською ‒ повідомлялося про те, що насправді сталося 1944 року в Гуті Пеняцькій.

8 січня 2017 року вандали підірвали меморіал. У лютому коштами місцевої громади його відбудували. 14 березня 2017 року меморіал знову зазнав атаки вандалів.

Згодом провокатори, причетні до актів вандалізму в Гуті Пеняцькій були заарештовані Національною поліцією України.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.