Під Києвом привітання з 23 лютого спровокувало бійку та стрілянину

У Києво-Святошинському районі сталася бійка зі стріляниною через привітання з "радянським святом".

Про це повідомляє ІА ZIK із посиланням на відділ комунікації поліції в Київській області.

Між двома водіями, які зупинилися на АЗС у с. Стоянка Києво-Святошинського району, виник словесний конфлікт через привітання з "радянським святом". Сварка перейшла в бійку, в ході якої старший чоловік дістав пістолет і кілька разів вистрелив у спину молодшому.  

Після того стрілець утік на власному авто. Поліцейські, які прибули на місце злочину, вилучили 3 гільзи й гумову кулю калібром 9 мм.

Потерпілому 34-річному жителю Києва в лікарні діагностували вогнепальні поранення голови та сліпе поранення попереку. Поліція розшукала винуватця стрілянини. Ним виявився 59-річний житель села Гореничі, який під час бійки отримав черепно-мозкову травму та забійні рани голови. Зброя, з якої він стріляв, була зареєстрована.

Наразі обох учасників інциденту затримано в порядку ст. 208 КПК України. Вони перебувають в ізоляторі тимчасового тримання.

За даним фактом відкрито 2 кримінальних провадження за ч. 4 ст. 296 (Хуліганство) Кримінального кодексу України. 

Нагадаємо, в Радянському Союзі 23 лютого відзначався День Радянської армії та Військово-морського флоту. Після розпаду СРСР у Росії цього дня відзначають День захисника Вітчизни. Звідти свято перекочувало в Україну, згідно з указом президента України Леоніда Кучми від 1999 року.

Президент Петро Порошенко у 2014 році скасував відзначення Дня захисника Вітчизни 23 лютого. Відтоді щороку 14 жовтня в Україні святкують День захисника України. 

   

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.