«Характер гідності». Стартував проект про життя Героїв Небесної Сотні

Це – серія відеороликів, де про загиблих учасників Революції Гідності розповідають їхні рідні і близькі. Це короткі історії про їхнє дитинство, вчинки, стосунки з близькими, мрії та прагнення.

Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті.

 

До п’ятих роковин початку масових розстрілів у центрі столиці громадське об’єднання "Родина Героїв Небесної сотні" та Національний музей Революції Гідності приурочили проект "Характери гідності".

"Я сама родичка загиблого, мій свекор Володимир Станіславович Кульчицький – один із Героїв Небесної Сотні. Мені дуже важливо, щоб пам’ять про них жила, щоб їх знали справжніми, бо час іде, щось стирається з пам’яті, з’являються домисли. Мені дуже хочеться, щоб про них знали так, як про них можуть розповісти найближчі", - говорить автор ідеї, режисерка проекту Дарина Кульчицька.

Наразі вийшло 19 роликів серії, але робота над проектом триватиме.

"За ці п’ять років ми вже поховали 17 батьків Героїв Небесної Сотні. Лише в цьому році – трьох матерів. Вони йдуть, і з ними йдуть їхні спогади. А я хочу якомога більше їх зберегти. Я не можу обіцяти, що зроблю ролики про всіх героїв. Але постараюся зробити якомога більше", - говорить Дарина Кульчицька.

Відеоролики можна побачити за посиланням. Також їх демонструють окремі телеканали України, а також використовуватимуть на заходах закордонні дипломатичні місії України. Весь матеріал, зібраний в процесі підготовки роликів, зберігатиметься в Національному музеї Революції Гідності.

Читайте також:

Алею Героїв Небесної Сотні прикрасили тисячі паперових ангелів

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.