АНОНС: У Києві відкриється виставка «Символи Балтійської Свободи та раритети української фалеристики»

Вперше в Україні експонуватиметься низка найвищих державних нагород Литви, Латвії та Естонії

Про це "Історичній правді" повідомили в Національному музеї історії України.

 

Виставковий проект підготовлено Національним музеєм історії України спільно з посольством Республіки Литва. Вперше в Україні експонуватимуться найвищі державні нагороди Литви, Латвії та Естонії з приватної колекції литовського колекціонера Вілюса Каваляускаса.

Серед них: "Орден Білої Зірки" Республіки Естонія – одна з найвищих естонських державних нагород, "Орден Трьох Зірок" Республіки Латвія, який було засновано 24 березня 1924 р., на честь створення Латвійської держави, а також найвища нагорода Литовської Республіки ­– "Орден Вітовтаса (Вітовта) Великого" (1930 р.).

Також вперше широкому загалу глядачів буде представлено унікальні фалеристичні пам’ятки періоду українських національно-визвольних змагань.

Це, зокрема, знак ордену св. Михаїла Архангела, запроваджений на честь учасників Другого Зимового походу армії УНР, та один з можливих варіантів виконання знаку "Ордену Богдана Хмельницького", або "Ордену Булави", який було виготовлено за ініціативи окремих кіл української політичної еміграції у 1920-х роках.

Партнер виставкового проекту – посольство Республіки Литва.

Куратор виставки – провідний науковий співробітник відділу історії України у ХХ століття НМІУ Богдан Скопненко.

Час: 22 лютого, п’ятниця, 14.00

Місце: Національний музей історії України, вул. Володимирська, 2.

Контакт: Для ЗМІ вхід за акредитацією, телефонуйте: 096-281-82-85 (Валентина Янчук).

Вхід на відкриття виставки за запрошеннями

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.