70% українців шанують пам'ять про Майдан — соцопитування

Через 5 років після Революції Гідності українці вважають, що події Майдану треба вшановувати і це має бути меморіал та музей.

На цьому наголосив під час презентації соціологічного дослідження генеральний директор Національного музею Революції Гідності Ігор Пошивайло, повідомляє Укрінформ.

"Формування політики історичної пам’яті, її запровадження у комеморативних практиках має ґрунтуватися зокрема й на чіткому розумінні суспільних уявлень, настроїв і запитів. Саме тому ми, створюючи меморіально-музейний простір, ініціювали проведення соціологічного дослідження про сприйняття українцями подій і суб’єктів Революції Гідності та шляхи вшанування... Показово, що понад 70% опитаних вважає, що події Майдану варто вшановувати, а до десяти найочікуваніших форм увічнення ввійшло створення Меморіалу (48%) та Музею (42%)" розповів Ігор Пошивайло.

Як зазначила керівник Українського центру вивчення громадської думки "Соціоінформ" Наталя Зайцева-Чіпак, 49% опитаних вважають, що Революція Гідності була усвідомленою боротьбою за захист своїх прав. 35% вважають, що це була боротьба за незалежність України.

Значно менше респондентів надають негативного значення цим подіям, вважаючи, що це був переворот  за підтримки опозиції (17%) або Заходу (15%). 13% вважають, що революція була результатом домовленості олігархічних кіл. Тобто домінуюче сприйняття Революції Гідності є позитивним фактом.

"Майже 70% вважають, що Революція Гідності мала характер загальнонаціонального протесту, що це не був поділ за регіонами. Лише 16% вважають, що це було не так" підкреслила соціолог.

За її словами, також є позиція, що революція стала можливою завдяки підтримці киян. І роль киян визнається дуже вагомою — 67% мешканців України вважають, що кияни своєю допомогою — волонтерством, особистою участю в Майдані — додали масовість і можливість відбутися цьому явищу як такому.

"66% вважають, що Майдан підтримали різні соціальні прошарки суспільства — що це були люди різного рівня освіти, різного рівня доходу. 64% вважають, що революція стала можливою завдяки солідарності різних регіонів України. І дослідження показало дуже цікавий тренд - що ми не можемо говорити про те, що якісь регіони підтримали революцію, а якісь ні. Ми побачили, що її підтримали в Центрі і на Заході більшою мірою, але на Сході і на Півдні більшою мірою підтримали жителі великих міст і меншою — містечок. Тому не можна говорити про розкол країни",  сказала Зайцева-Чіпак.

Відповідно до дослідження, передумовами виходу людей на Майдан стали узурпація влади (38%), погіршення економіки та корупція (по 28%), а його причинами  побиття студентів (55%) та відмова від євроінтеграції (47%).

Дослідження провів Український центр вивчення громадської думки "Соціоінформ". Воно складалося з опитування 2000 респондентів, а також із роботи з відібраними 10-ма фокус-групами в різних містах, містечках та селах. Це дало змогу не тільки зібрати статистичні дані, а й збагнути причини та мотивацію відповідей.

Період опитування  з 11 по 18 грудня 2018 року. Вибірка репрезентативна за типом поселення, віковою та гендерною структурою кожної області. Похибка даних становить не більше 2,5%.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.