Спецпроект

На конкурс проектів Центру "Бабин Яр" відібрали 10 архітектурних бюро

10 найкращих архітектурних бюро з Австрії, Данії, Нідерландів, Німеччини, США, Франції та України відібрали для участі у конкурсі на проект Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр". Усього надійшло 165 заявок від кандидатів із 36 країн.

Результати кваліфікаційного відбору 1 лютого оголосив Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» (BYHMC) на прес-конференції в Українському кризовому медіа-центрі.

До переліку відібраних учасників увійшли:

  • BURØ architects, Україна;
  • Diller Scofidio + Renfro, США;
  • Eisenman Architects, США;
  • Dorte Mandrup A/S, Данія;
  • KAAN Architecten, Нідерланди;
  • merz merz gmbh & co. kg, Німеччина;
  • querkraft architekten zt gmbh, Австрія;
  • RICHTER MUSIKOWSKI Architecten PartGmbB, Німеччина;
  • STUDIO ODILE DECQ, Франція;
  • Wolfgang Tschapeller ZT-GmbH, Австрія.

 Фото: Український кризовий медіа-центр

Відкрив захід генеральний директор BYHMC Геннадій Вербиленко. Він повідомив, що із завершенням кваліфікаційного відбору розпочинається активна фаза конкурсу, представив учасників прес-конференції та зазначив, що «зараз Україна має можливість створити унікальний проект, який не було змоги реалізувати у попередні роки незалежності».

 Геннадій Вербиленко

Фото: Український кризовий медіа-центр

Архітектурний конкурс на кращий проект Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» оголосили 19 грудня 2018 року. Його організатором на запрошення BYHMC виступила німецька компанія [phase eins].

«Я радий, що серед нас є директор [phase eins]. Бенджамін Хосбах і ще декілька колег, завдяки яким ми провели чи не вперше в Україні великий архітектурний конкурс по створенню меморіальної частини Героїв Небесної Сотні і Музею Революції Гідності. Це справді було проведено якісно, професійно», – зазначив на прес-конференції міністр культури Євген Нищук.

 Євген Нищук

Фото: Український кризовий медіа-центр

Кваліфікаційний відбір учасників на основі експертної оцінки попередніх проектів кандидатів відбувся 31 січня 2019 року.

«Проект такої складності потребує найкращих із найкращих. Тому було прийняте рішення відібрати маленьку групу архітекторів, які долучаться до конкурсу з великою мотивацією, – розповів Бенджамін Хосбах, директор компанії [phase eins]. – 165 заявок – це дуже значна цифра. Вона свідчить про фантастичний відгук на проект в архітектурному середовищі. Рівень і знання кандидатів також визначні. Тому ми мали дуже складне завдання: обрати кращих із кращих».

 Бенджамін Хосбах

Фото: Український кризовий медіа-центр

13 лютого відбудеться семінар учасників першого етапу конкурсу. За результатами першого етапу, до 11 квітня, вони представлять на розгляд журі свої роботи. До другого етапу пройдуть 4-6 учасників.

«Мерія Києва та особисто мер Віталій Кличко повністю підтримують створення Меморіального центру Голокосту в Києві. Ми як мерія, міська адміністрація сприятимемо проекту на всіх наступних етапах його реалізації– зазначив на прес-конференції заступник голови КМДА Олександр Спасибко

 Олександр Спасибко

Фото: Український кризовий медіа-центр

Ситуацію довкола старого єврейського кладовища поруч із територією Центру прояснила на прес-конференції Яна Барінова, виконавчий директор та директор зі стратегії BYHMC:

«Наша організація почала підготовку до архітектурного конкурсу з дослідження по визначенню меж єврейського кладовища, закритого до Другої світової війни. Ми це зробили 3 роки тому у співпраці з організаціями, вповноваженими проводити такі дослідження.

Серед них ізраїльська організація «Атра Кадіша», британська компанія Committee for the Preservation of Jewish Cemeteries in Europe. Документи за результатами дослідження ми передавали на рецензію картографам, консультувалися з академічними українськими інститутами, представниками міста й міністерства культури.

Сьогодні є єдина думка про розташування єврейського кладовища. Воно заходить на ділянку, яка в оренді у нашого фонду, і є частиною меморіального простору. Ми повинні оточити його огорожею, що є складовою конкурсного завдання для архітекторів. Усе це продумано, усе відбувається під наглядом рабинів з України, Європейського Союзу, Ізраїлю».

За словами керівників Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», він буде розташований у Києві, поруч із місцем історичних подій у Бабиному Яру. Центр стане одночасно місцем пам’яті й музеєм, а також платформою для досліджень, публічних дискусій і рефлексії трагедії.

Проект включатиме виставкові простори для основної та змінної експозицій, освітній і дослідницький центри, простір для публічних заходів, приміщення для архіву та музейної колекції, а також меморіальний парк.

Запис прес-конференції можна переглянути українською та англійською мовами.

Докладніше про умови конкурсу та склад журі читайте тут.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.