29 січня 1918

В'ятрович: "Ми переможемо, коли шануватимемо Крути як нашу перемогу"

29 січня 2019 року у столиці відбувся вечір, присвячений Дню пам’яті героїв Крут. Захід включав показ відеокліпу, присвяченого подіям Української революції 1917–1921 років, історико-мистецьку частину та презентацію диска "Пісні Української революції".

Музична збірка є спільним проектом Українського інституту національної пам’яті, народного артиста Тараса Компаніченка і гурту "Хорея Козацька", повідомили "Історичній правді" в УІНП.

 

"Війна з Росією досі триває  на українській землі. І в цій війні ми знову перемагаємо, бо нині Росії протистоїть не кілька сотень добровольців, а багатотисячна і високопрофесійна оснащена українська армія. На боці України не кілька держав, що визнавали нас у 1918-му, а практично весь цивілізований світ, який засуджує російську агресію. Ми перемагаємо, бо не забули про бій 29 січня 1918 року. Про Крути пам’ятали в Українській повстанській армії, де це ім’я присвоїли одному з військових формувань на Волині. Про Крути пам’ятають у сучасній армії, де цим іменем названо військовий ліцей у Львові та військовий інститут у Києві. Ми переможемо, коли шануватимемо Крути по-справжньому: як нашу перемогу", – сказав на початку вечора Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. 

 Володимир В’ятрович. Фото: УІНП

Співробітник Українського інституту національної пам’яті Павло Подобєд закцентував: "Крути – не лише знакова віха в історії українського війська, це й культурологічний феномен. Бій українських добровольців знайшов широке відображення в поезії, прозі та живописі. Тема Крут надихала Павла Тичину, Олексу Стефановича, Богдана-Ігоря Антонича, Леоніда Перфецького, Євгена Маланюка, Марка Боєслава та багатьох інших митців. Вона продовжує надихати і сьогодні, а все тому, що Крути – це перемога духу і сили волі над страхом і рабством".

 Павло Подобєд. Фото: УІНП

Письменники Олег Коцарев та Сергій Пантюк прочитали вірші, присвячені темі Крут та загалом Українській революції 1917-1921 років.

Модерувала вечір науковиця, координатор "Безкоштовних курсів української мови" в Києві Тетяна Шептицька.

Музикант, кобзар, народний артист Тарас Компаніченко та гурт "Хорея Козацька"презентували аудіо-альбом "Пісні Української революції" – проект, втілений спільно з Українським інститутом національної пам’яті і приурочений 100-річчю Української революції. 

 Тарас Компаніченко та гурт "Хорея Козацька". Фото: УІНП

Цього вечора у виконанні "Хореї Козацької" лунали пісні на слова класиків української літератури: Олександра Олеся, Грицька Чупринки, Миколи Вороного, Христі Алчевської та ін. Композиторів – Кирила Стеценка, Миколи Леонтовича, Олександра Кошиця, Якова Степового, Павла Синиці, Костянтина Богуславського, Левка Ревуцького.

Організували захід: Київська міська державна адміністрація, Український інститут національної пам’яті, Українське незалежне видавництво "Смолоскип", ГО "Український світ" ("Безкоштовні курси української мови").

Нагадаємо, в Літині Вінницької області відкрили меморіальну таблицю уродженцю міста, підполковнику Армії УНР Миколі Битинському.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.