29 січня 1918

В'ятрович: "Ми переможемо, коли шануватимемо Крути як нашу перемогу"

29 січня 2019 року у столиці відбувся вечір, присвячений Дню пам’яті героїв Крут. Захід включав показ відеокліпу, присвяченого подіям Української революції 1917–1921 років, історико-мистецьку частину та презентацію диска "Пісні Української революції".

Музична збірка є спільним проектом Українського інституту національної пам’яті, народного артиста Тараса Компаніченка і гурту "Хорея Козацька", повідомили "Історичній правді" в УІНП.

 

"Війна з Росією досі триває  на українській землі. І в цій війні ми знову перемагаємо, бо нині Росії протистоїть не кілька сотень добровольців, а багатотисячна і високопрофесійна оснащена українська армія. На боці України не кілька держав, що визнавали нас у 1918-му, а практично весь цивілізований світ, який засуджує російську агресію. Ми перемагаємо, бо не забули про бій 29 січня 1918 року. Про Крути пам’ятали в Українській повстанській армії, де це ім’я присвоїли одному з військових формувань на Волині. Про Крути пам’ятають у сучасній армії, де цим іменем названо військовий ліцей у Львові та військовий інститут у Києві. Ми переможемо, коли шануватимемо Крути по-справжньому: як нашу перемогу", – сказав на початку вечора Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. 

 Володимир В’ятрович. Фото: УІНП

Співробітник Українського інституту національної пам’яті Павло Подобєд закцентував: "Крути – не лише знакова віха в історії українського війська, це й культурологічний феномен. Бій українських добровольців знайшов широке відображення в поезії, прозі та живописі. Тема Крут надихала Павла Тичину, Олексу Стефановича, Богдана-Ігоря Антонича, Леоніда Перфецького, Євгена Маланюка, Марка Боєслава та багатьох інших митців. Вона продовжує надихати і сьогодні, а все тому, що Крути – це перемога духу і сили волі над страхом і рабством".

 Павло Подобєд. Фото: УІНП

Письменники Олег Коцарев та Сергій Пантюк прочитали вірші, присвячені темі Крут та загалом Українській революції 1917-1921 років.

Модерувала вечір науковиця, координатор "Безкоштовних курсів української мови" в Києві Тетяна Шептицька.

Музикант, кобзар, народний артист Тарас Компаніченко та гурт "Хорея Козацька"презентували аудіо-альбом "Пісні Української революції" – проект, втілений спільно з Українським інститутом національної пам’яті і приурочений 100-річчю Української революції. 

 Тарас Компаніченко та гурт "Хорея Козацька". Фото: УІНП

Цього вечора у виконанні "Хореї Козацької" лунали пісні на слова класиків української літератури: Олександра Олеся, Грицька Чупринки, Миколи Вороного, Христі Алчевської та ін. Композиторів – Кирила Стеценка, Миколи Леонтовича, Олександра Кошиця, Якова Степового, Павла Синиці, Костянтина Богуславського, Левка Ревуцького.

Організували захід: Київська міська державна адміністрація, Український інститут національної пам’яті, Українське незалежне видавництво "Смолоскип", ГО "Український світ" ("Безкоштовні курси української мови").

Нагадаємо, в Літині Вінницької області відкрили меморіальну таблицю уродженцю міста, підполковнику Армії УНР Миколі Битинському.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.