Росіяни відзначили зняття блокади Ленінграда військовим парадом. ФОТО

У Санкт-Петербурзі, Росія, відбувся військовий парад на честь 75-ї річниці звільнення міста від блокади військами німецького Вермахту.

27 січня Дворцовою площею міста промарширували понад 2,5 тисяч силовиків і пройшло біля 80 одиниць техніки, передає ТАСС.

 Усі фото: Петро Ковальов/ТАСС

Військовики, вдягнені в однострої Червоної армії зразка 1940-х років, несли штандарти фронтів і з’єднань, які брали участь у боях Другої світової війни, державний прапор РФ, прапори Перемоги, Збройних сил Росії та міста Санкт-Петербурга.

 
 

У параді брали участь курсанти військових вишів, вихованці Нахімовського і Суворовського училищ, кадетського корпусу, Кронштадського морського кадетського військового корпусу, загін військово-патріотичного руху "Юнармії" тощо.

Механізовану колону, куди входила здебільшого сучасна військова техніка російської армії, очолював радянський танк Т-34. На фото також засвітилися також автомобілі часів Другої світової війни "Студебекер", "ЗіС-5", "Газ-67" тощо.

 

Заврешився парад прольотом шести винищувачів.

ДОВІДКА:

Блокада Ленінграда (нині — Санкт-Петербург) військами групи армій "Північ" тривала з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року. У цей час місто отримувало постачання харчами лише через транспортну магістраль, прокладену через Ладозьке озеро ("Дорога життя"). Упродовж блокади від голоду, холоду, бомбардувань та артилерійських обстрілів загинуло біля 1,5 млн мешканців.

Читайте  також:

Литва може застосувати санкції проти російських каналів за знеславлення борців за незалежність

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.