Спецпроект

2,6 мільйона британців заперечують Голокост — опитування

5% дорослого населення Великої Британії не вірять у те, що в часи Другої світової війни нацисти вбили мільйони євреїв. Ще 8% вважають, що масштаб геноциду перебільшений.

Це випливає з опитування 2006 осіб, проведеного Трестом Дня пам’яті Голокосту з нагоди Міжнародного дня пам’яті Голокосту, повідомляє The Independent.

Більше того, дослідження виявило, що майже 2/3 британців або сильно недооцінюють ступінь катастрофи єврейського народу під час Другої світової війни, або взагалі не мають уявлення про те, скільки загинуло.

Кожен п’ятий опитаний назвав цифру загиблих під час Голокосту євреїв меншу за два мільйони, а 45% відповіли, що не знають.

75% дорослих британців вважають, що для поширення обізнаності про Голокост слід робити більше.

"Голокост поставив під загрозу тканину нашої цивілізації та має наслідки для всіх нас. Без базового розуміння недавньої історії нам загрожує нерозуміння того, куди, врешті-решт, може завести брак поваги до відмінності та ворожість до інших", — говорить Олівія Маркс-Волдмен, виконавчий директор Тресту Дня пам’яті Голокосту.

"З плином часу залишається все менше й менше людей, які були безпосередніми свідками жахів Голокосту. Тому життєво важливо зберігати живою пам’ять про Голокост, особливо серед молодшого покоління", — говорить Джо Малхолл, старший науковий співробітник антирасистської кампанії групи Hope Not Hate ("Надія, а не ненависть").

ДОВІДКА:

Трест Дня пам’яті Голокосту (Holocaust Memorial Day Trust) — це благодійна організація, заснована й фінансована урядом Сполученого Королівства e 2005 році для підтримки й популяризацї Дня пам’яті Голокосту в країні. Покровителем організації є Його Королівська Високість Принц Уельський.

Міжнародний день пам’яті Голокосту відзначають 27 січня з нагоди визволення військами 1-го Українського фронту нацистського концтабору Аушвіц у 1945 році, де загинуло біля 1,1 млн євреїв — найбільше з усіх таборів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.