Розпочинаються підготовчі роботи зі спорудження Меморіалу Героїв Небесної Сотні

Цього тижня розпочнеться спорудження будівельного паркану на алеї Героїв Небесної Сотні.

Про це повідомляє Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності.

 У підготовчі роботи входить огородження парканом і розміщення будівельного містечка

Початку робіт передували тривалі відтермінування, зумовлене різними чинниками, основний з яких – незакінчене слідство щодо розстрілів 20 лютого 2014 року. Щоб запобігти зміні місцевості, Генеральна прокуратура України домоглася арешту ділянки, виділеної під будівництво меморіально-музейного компексу.

На частині цієї території все ще тривають слідчі експерименти, й попри те, що досі є чинним рішення про арешт землі, досягнуто домовленості між керівниками музею та управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури про те, що підготовка до будівництва на нижньому відрізку алеї не завадить роботі слідчих.

Оксана Моргун, заступник генерального директора з будівництва Національного музею Революції Гідності:

Будівельним парканом буде перекрито алею Героїв Небесної Сотні таким чином, щоб забезпечити безперешкодний доступ до готелю "Україна" з Хрещатика.

Територію, на якій розміщуються капличка та хрест, огороджуватимуть після повідомлення Генеральної прокуратури про завершення слідчих дій на цій ділянці.

Паралельно з установленням будівельного паркану та облаштуванням побутового містечка буде здійснено роботи з КО "Київзеленбуд" стосовно обстеження стану зелених насаджень на території об’єкта, очищення та видалення їх. Виконання зазначених робіт потребуватиме близько двох тижнів.

 

Мовою документів поточний стан справ має такий вигляд:

16 січня 2019 року в реєстрі дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України зареєстровано повідомлення про початок підготовчих робіт на об’єкті "Проектування та будівництво Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності: реконструкція алеї Героїв Небесної Сотні від майдану Незалежності до алеї Героїв Небесної Сотні, 3–5 із облаштуванням пішохідної зони, благоустрій та озеленення території в складі Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності".

Першою чергою спорудження меморіально-музейного комплексу стане будівництво Меморіалу, спроектованого українськими архітекторками. Їхній проект переміг у відкритому анонімному міжнародному конкурсі архітектурних пропозицій.

Читайте також:

Меморіал Героїв Небесної Сотні: генпідрядник готовий будувати

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.