Найбагатше старовинне поховання на схід від Вісли знайшли в Польщі

Польські археологи відкрили найбагатшу старовинну гробницю на східному березі Вісли. З огляду на кількість скарбів у похованні, його умовно охрестили "могилою князя".

Про це повідомляє ZIK із посиланням на Polska Agencja Prasowa.

Знахідку виявили ще влітку 2018 року на території Мазовецького воєводства, проте науковці зберігали відкриття в таємниці, аби гробницю не розграбували до кіцня досліджень. З тої самої причини не називають і точного місцезнаходження гробниці. 

"Відкрите нами поховання є найбагатшим доісторичним похованням, виявленим на схід від Вісли", – вважає доктор Анджей Шела з Інституту археології Варшавського університету.

Він зазначив, що поховання датують рубежем І-ІІ століть нашої ери.

Археологи не були першими, хто натрапив на поховання, однак, попри це, у гробниці залишилося багато безцінних артефактів: фрагменти бронзових посудин, бронзові шпори інкрустовані сріблом, металеві пряжки для пояса і навіть золотий перстень. Остання знахідка, на думку науковців, вказує на високий соціальний статус покійника.

"У могилі було також чотири роги, які використовували, як посудини для пиття. Від них залишилися прекрасне бронзове окуття. Двоє з них вінчали прикраси у вигляді голів биків. Це абсолютно унікальні знахідки", – підкреслив Анджей Шела.

Він додав, що тільки справді багата людина могла дозволити собі такий посуд для пиття, тому що зазвичай тоді використовували прості глиняні чашки.

На жаль, скелет покійника до нашого часу не зберігся. Але з огляду на розміри поховальної камери – вона була довжиною 4 м і шириною 2 м – археологи припускають, що в могилі було поховане тіло, а не урна із попелом, що було найбільш поширеною на той час практикою.

"Такі багаті могили з перших століть нашої ери також рідкісні і на захід від Вісли. Ми знаємо їх не більше, ніж кілька. Тому це справді унікальна знахідка", – підкреслив археолог і додав, що поруч із "могилою князя" археологи також виявили скарб срібних римських монет.

Як повідомлялося, у Німеччині науковці ідентифікували середньовічну черницю-художницю за частками фарби на зубах

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.