АНОНС: День селфі в Національному музеї історії України у Другій світовій війні

16 січня Національний музей історії України у Другій світовій війні запрошує долучитися до Міжнародного флешмобу музейних селфі. Лише у цей день вхід до музею коштуватиме… селфі.

У виставковому залі музею на відвідувачів чекатимуть сучасні захисники України: Ігор Гордійчук ("Сумрак"), Валерій Краснян ("Барс"), Павло Чайка ("Сігл"), Андрій Шараскін ("Богема"), Дмитро Ярош ("Яструб") та волонтерка Яна Зінкевич.

Станьте учасником акції та скористайтеся можливістю сфотографуватись із їх точними копіями – унікальними силіконовими фігурами.

Для участі потрібно:
- зробити селфі на тлі скульптури "Батьківщина-мати" чи інших упізнаваних об’єктів на території Меморіалу;
- опублікувати його у Facebook, Twitter чи Instagram із хештегами #MuseumSelfie , #warmuseum та тегом геолокації Національний музей історії України у Другій світовій війні;
- на вході до музею показати розміщений пост.

Далі заходите в музей, абсолютно безкоштовно робите селфі біля скульптур українських героїв чи улюблених експонатів та публікуєте круті фото в соцмережах.

У ході акції заборонено:
- використовувати спалах під час фотозйомки в експозиційному просторі, позаяк це шкодить музейним раритетам;
- використовувати зроблене в музеї селфі як інструмент політичної агітації чи протиборства.

Музей працює з 10.00 до 18.00. Каса відчинена до 17:00.

Адреса музею: м. Київ, вул. Лаврська, 27.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.