Історія допомагає нам прямувати сьогоднішнім днем у майбутнє – Папа Франциск

Про важливість історії та її завдання говорив Папа під час зустрічі з членами італійської Асоціації Викладачів Історії Церкви, приймаючи їх у Ватикані 12 січня 2019 р.

Про це повідомляє vaticannews.va

Фото: vaticannews.va

"Історія, яку вивчають з любов’ю, може і повинна багато чого навчити людей сьогодення, яке дуже розділене та спрагле істини, миру і справедливості", – наголосив Папа Франциск, приймаючи в апостольському палаці у Ватикані понад 60 членів італійської Асоціації Викладачів Історії Церкви.

Важливість історії

На початку своєї промови Глава Католицької Церкви подякував Президенту Асоціації за слова привітання та, зокрема, за те, що він пригадав присутнім відомий вислів "historia magistra vitae" (історія – вчителька життя), що є дуже важливим принципом, тісно поєднаним із служінням Асоціації Викладачів Історії Церкви.

Папа Франциск пригадав про те, як однин із засновників Асоціації, отець-єзуїт Джіакомо Мартіна, який впродовж довгих років викладав історію у Папському Григоріянському Університеті у Римі, любив часто повторювати своїм студентам, що історія, без сумніву, є вчителькою життя, але вона має мало учнів.

У цьому контексті Папа підкреслив, що було б дуже добре, якщо б ми навчилися мудро та сміливо роздумувати над драматичними і нищівними наслідками війни, численних воєн, які завдали стільки болю багатьом людям. Як зауважив Папа, на жаль, люди не бажають вчись із тих історичних подій.

Італія є багатою свідченнями минулого

На переконання Глава Католицької Церкви, Італія, а зокрема Церква в Італії, є дуже багатою різними свідченнями минулого. Це багатство не повинно бути лише скарбом, який ми сумлінно оберігаємо, але воно повинно допомогти нам прямувати сьогоднішнім днем у майбутнє.

Історія Церкви, особливо Церкви в Італії, є точкою опори для усіх тих, які бажають зрозуміти, поглибити та насолоджуватись минулим, не перетворюючи його у музей чи, ще гірше, у цвинтар ностальгій, але вчиняючи його живим та присутнім для наших очей.

Боже Слово є в центрі історії

У центрі історії є Слово – Ісус Христос, наголосив Папа Франциск. Мова йде про Слово, що було нам подароване Богом і Яке потрібно свідчити нашим життям. Це Боже Слово діє в історії та перемінює її зсередини; Воно так глибоко позначило історію людства, що від Нього розпочався поділ історії на "до" і "після" Нього.

Цілковите прийняття цієї спасительної та милосердної дії Божого Слова повинно вчинити віруючого історика дослідником, який значно більше шанує факти та правду, який є дуже уважним та обережним у своїх пошуках, послідовним свідком у навчанні; який не дбає виключно про кар’єрний ріст чи академічні визнання; який не претендує бути суддею подій та осіб минулого.

"І справді, здатність побачити присутність Христа і шлях Церкви в історії, вчиняє нас покірними і позбавляє спокуси ховатись у минулому, аби уникнути сьогодення", – мовив далі Папа, додаючи, що таким був досвід багатьох вчених, які розпочали свої пошуки як атеїсти чи агностики та знайшли Христа, бо ж історія не могла бути зрозумілою без цієї сили.

Побажання Папи історикам

На закінчення зустрічі Папа побажав присутнім викладачам історії, щоб їхньою непростою місією та їхнім свідченням вони робили свій вклад, допомагаючи іншим споглядати Ісуса, Який є Наріжним Каменем і діє в історії та у пам’яті людства і всіх культур.

"І нехай же Він завжди дає вам відчути Його спасительну присутність в фактах, в документах, в подіях", – мовив Глава Католицької Церкви, дякуючи присутнім за їхній труд в історичних пошуках та за їхнє свідчення.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".