У Німеччині помер охоронець концтабору Травники – Яків Палій

Палій помер у середу в будинку для літніх людей у місті Алені.

Про це у четвер ввечері повідомило німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeutung передає Українська Правда.

 Яків Палій біля свого будинку в Нью-Йорку

Фото: Твіттер Джеффрі Гутермана

У серпні 2018 року Палія, у якого немає громадянства, депортували зі Сполучених Штатів до Німеччини.

Яків Палій народився на території Польщі у селі П’ядики, яке нині є частиною України. Він іммігрував до США у 1949 році та отримав громадянство у 1957 році.

У 2003 році стало відомо, що під час війни він служив в охороні нацистського концентраційного табору Травники в окупованій Польщі. Федеральний суддя США відкликав громадянство Палія, а через рік був виданий ордер на його депортацію. У 2005 році апеляція Палія на рішення суду була відхилена.

Дипломатичні суперечки між Вашингтоном і Берліном щодо депортації Палія тривали аж 14 років, перш ніж було прийнято остаточне рішення. Сполучені Штати неодноразово наполягали на прийнятті Палія Німеччиною.

Американська адміністрація, сенатори, конгресмени і представники єврейських громад в Америці наполягали, щоб особи, які співпрацювали із націонал-соціалістичним режимом, не повинні проводити свої останні роки в Сполучених Штатах.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.