У Німеччині судять викрадачів 100-кілограмової золотої монети

В Берліні у четвер, 10 січня, розпочався процес у справі викрадення з місцевого музею золотої монети вагою в 100 кг.

Про це повідомляє Бабель з посиланням на Deutsche Welle.

Фото: Wikimedia Commons

У крадіжці підозрюють чотирьох чоловіків віком від 20 до 24 років. Троє з них, які є громадянами Німеччини, належать до родинного клану арабського походження.

Адвокати заперечують причетність підозрюваних до злочину та заявляють, що розслідування поліції "не дало жодного переконливого доказу" такої причетності.

У березні 2017 року з берлінського музею Боде викрали майже 100-кілограмову золоту монету під назвою "Великий кленовий лист" із зображенням британської королеви Єлизавети ІІ. За тодішньою ціною золота монета коштувала щонайменше 3,75 млн євро. Її колекційна вартість значно вища.

За даними слідства, викрадачі ймовірно проникли до музею вночі через вікно, розбили вітрину, де перебувала монета, та на візку довезли її до автомобіля, на якому втекли.

Один з підозрюваних працював у фірмі, що забезпечувала охорону музею. Він заздалегідь провів розвідку на місці злочину та дав викрадачам поради.

Як пише DW, cлідів вкраденої монети досі не знайшли. Слідчі підозрюють, що монету розрізали на шматки і продали. Коштовна монета належала відомому в Україні німецькому бізнесмену Борису Фуксману.

Читайте також:

У Великій Британії музиканти відтворили звуки закінчення Першої світової

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.