У Києві перейменували ще чотири топоніми

Депутати Київської міської ради під час засідання 6 грудня підтримали перейменування двох вулиць, провулка та площі.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на сторінку "Фейсбук" заступника міського голови - секретаря Київської міської ради Володимира Прокопіва. 

Так, вулицю Механізаторів у Солом'янському районі перейменували на вулицю Генерала Шаповала (генерал-майор Головного управління розвідки, загиблий внаслідок замаху у 2017 році в Києві). Вулицю Толстого у Деснянському районі перейменували на честь визначного анатома, професора Київського університету Володимира Беца. 

 

Крім того, у Дніпровському районі площу Новоросійську перейменували на площу Чернігівську, а провулок Радянський на провулок Костянтина Михальчука, основоположника української наукової діалектології.

Окрім того, провулку, який пролягає від вулиці Митрополита Володимира Сабодана присвоєно назву провулок Ковтунівський у Деснянському районі.

Як зазначається, всі перейменування пройшли громадські обговорювання на єдиному веб-порталі територіальної громади.

Нагадаємо, 29 листопада,  депутати Київради перейменували вулицю Тверську в центрі Києва на вулицю Єжи Ґедройця.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.