У Львові презентували першу книгу-біографію Климентія Шептицького

22 грудня у Святоюрському соборі Української греко-католицької церкви презентували вперше видану біографію блаженного Климентія Шептицького, рідного брата митрополита Андрея Шептицького.

Про це повідомляє Гал-Інфо із посиланням на Радіо Свобода.

 Фото о. Юстина Бойка

Біографія отця Климентія Шептицького (народився 17 листопада 1869 року – помер 1 травня 1951 року) – це близько 670 сторінок, написані львівським дослідником Іваном Матковським на основі численних архівних джерел, які зберігаються в Україні та Польщі.

"Автор опрацював дуже солідний, до сих пір не знаний загалу, так званий світський період життя отця Климентія Шептицького, листи мами Софії Фредро-Шептицької, які частково збереглись. Все це дозволяє зрозуміти не тільки постать отця Климентія Шептицького, але середовище, в якому він народився, зростав, виховувався.

Завдяки виданню довідуємось детально про те, як проходили дитячі і шкільні роки Казимира (світське ім’я отця Климентія), університетський період, коли вперше почав роздумувати над монашим покликанням, як проявив себе, як політик", – наголосив під час презентації керівник Постуляційного центру монастирів Студійського уставу отець Юстин Бойко.

Біографія отця Климентія Шептицького складається із 17 розділів. Вони охоплюють походження Шептицьких з роду Драга-Сасів, дитинство Шептицького, шкільні роки, навчання в Мюнхені, Відні, Парижі, Кракові, інформацію про політичну діяльність Казимира Шептицького як члена австрійського парламенту.

"Отець Климентій Шептицький не був ніколи у тіні свого брата – митрополита Андрея Шептицького. Це доводить дослідження і всі ті архівні матеріали, які вдалось знайти.

Отець Климентій Шептицький – відомий церковний діяч, активний і самостійний. У 43-річному віці він пішов у монастир, але ще у 18-річному віці він говорив про чернече життя", – говорить автор біографії Іван Матковський.

Книга-біографія отця Климентія Шептицького містить понад 300 ілюстрацій, чимало з яких опубліковані вперше.

17 листопада 2019 року виповниться 150 років від дня народження блаженного Климентія Шептицького. Верховна Рада ухвалила рішення про вшанування цієї постаті на державному рівні.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.