У Києві відкрилася виставка харківського художника Нікіти Тітова "Шлях свободи"

Киянам пропонують згадати про події останніх п’яти років України завдяки плакатам відомого художника Нікіти Тітова. Виставка працює в УКРІНФОРМі до 14 січня.

18 грудня, Національний музей Революції Гідності та Центр досліджень визвольного руху в УКРІНФОРМі відкрили виставку "Шлях свободи. П’ять років України в плакатах Нікіти Тітова".

23 роботи художника, створені у 2013—2018 роках, спокійно і проникливо розповідають про Україну і українців у цей час. "Шлях свободи — це ключові, героїчні і часом трагічні події, через які нам доводиться пройти на шляху до змін і справжньої незалежності", — описує колекцію її автор Нікіта Тітов.

 

"Революція Гідності, російська агресія, окупація Криму, війна на Донбасі: всі ці події вкладаються у п'ять років. Але вони стали визначальними. Ми навчилися брати відповідальність за країну – волонтери, воїни, реформатори. Ми дізналися, як це – підтримувати наших бранців у російському полоні. Потрібен талант митця, щоб описати, проговорити, показати нам самих себе, і нас – світові. Тож пропонуємо озирнутися на шлях свободи завдяки роботам Нікіти Тітова", – говорить директор Національного музею Революції Гідності Ігор Пошивайло.

 

"З одного боку — це експеримент для нас: організація мистецької виставки. Але колекція робіт Нікіти Тітова, створених під враженням подій у нашій країні, нагадує своєрідний репортаж про ці 5 років. Тож ми раді співпрацювати із нашими партнерами, інформуючи громадян завдяки й художнім інструментам", — підкреслив Олександр Харченко,  Генеральний директор УКРІНФОРМу.

"Напередодні свят багато розмов про свята і вихідні. Про старий і новий стилі. Про календар. І це природньо і правильно. Ми живемо, плануємо і проектуємо. Але наш календар сьогодні — це календар війни. Щоб перегорнути його, треба перемогти. Щоб перемогти, слід планувати, проектувати і — жити. Художній проект Нікіти Тітова "Шлях свободи" — це про вміння бачити суть подій. Його робота "Календар" найбільше вразила мене. Нікіта вміє бачити. Приходьте зазирнути й ви", — сказав Володимир В’ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті.

 

Серед представлених плакатів — роботи про Майдан, про ключові події війни на Донбасі: Іловайськ, битву за аеропорт, про режим тиші та життя на лінії зіткнення. Тітов втілив образи волонтера, добровольця, розвідника, навіть — патріота. Низка плакатів присвячена бранцям Москви. "Про них треба говорити, їх потрібно підтримувати, давати їм відчувати і знати, що країна їх не покинула", — коментує Нікіта Тітов.

Нікіта Тітов — відомий український художник, народився в 1973 році у місті Їхві, Естонія. Закінчив художньо-графічний факультет Харківського педагогічного університету. Працював у рекламі, книговидавництві як книжковий графік, як художник співпрацював із театрами.

 

Участь у відкритті взяли:

Нікіта Тітов, художник, Ігор Пошивайло, Генеральний директор Національного музею Революції Гідності, Володимир В’ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті, Олександр Харченко, Генеральний директор УКРІНФОРМу, Ярина Ясиневич, керівниця програм Центру досліджень визвольного руху.

Організатори:

Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності

Українське національне інформаційне агентство "Укрінформ"

Центр досліджень визвольного руху

Український інститут національної пам'яті

Над проектом працювали: Нікіта Тітов, Марина Сингаївська, Ольга Сало, Володимир В’ятрович, Олена Шарговська, Катерина Ніколаєнко, Петро Клим, Іван Кішка, Ярина Ясиневич.

Виставка триватиме: з 18 грудня 2018 року до 14 січня 2019 року на вікнах і в приміщенні УКРІНФОРМ (вул. Богдана Хмельницького 8/16, метро "Театральна").

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.