Київську вулицю назвали на честь колишнього командувача Сухопутних військ

У Києві назвали вулицю на честь генерала Воробйова, який відмовився виводити армію проти Майдану

У Києві перейменували вулицю Курську в Солом'янському районі на вулицю генерала Геннадія Воробйова (1961—2017).

Перейменування підтримали 66 депутатів, повідомляє "Новое время" з посиланням на прес-службу Київради, 

Перед голосуванням це питання пройшло громадське обговорення.

Генерал-полковник Геннадій Воробйов помер 11 лютого 2017 року у своєму робочому кабінеті в Києві.

Генерал-полковник Геннадій Воробйов

У 2009-2014 роках генерал Воробйов обіймав посаду командувача Сухопутних військ. 16 січня 2014 року він відмовився виконувати наказ про застосування сили до активістів Майдану і наступного для був звільнений з посади. 16 лютого 2014 року Воробйова призначили першим заступником начальника Генерального штабу Збройних сил України.

З початком агресії проти України Геннадій Воробйов понад два роки війни прослужив безпосередньо на передовій. Останні місяці життя бойовий досвід передавав наступному поколінню військових, керуючи Національним університетом оборони України ім. Івана Черняховського.

Президент України Петро Порошенко нагородив його орденом Богдана Хмельницького I ступеня посмертно.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.