У Шаргороді відновлюють одну з найстаріших в Україні синагог фортечного типу.

Побудована в 1589 році синагога була частиною оборонної системи міста Шаргорода, нині Вінницької області. Реставрація будівлі почалася близько року тому.

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на "Лехаим". 

За даними "Фейсбук"-групи, створеної адміністраторами проекту для збору коштів і контролю за відновленням, роботи включали: вивезення 60 тонн відходів із внутрішніх приміщень й аварійний ремонт даху, щоб зупинити протікання, що пошкодило стіни. Була проведена заміна та підсилення балок, гідроізоляція внутрішніх стін горища, частковий ремонт турелей і роботи з ремонту дерев'яних підлог.

 Шаргородська синагога. Фото: forum.zamki-kreposti.com.ua

Експерт Центру єврейського мистецтва в Єрусалимі Сергій Кравцов назвав це "величезним проривом".

За даними "Фейсбук"-групи проект складається з чотирьох етапів, загальною вартістю близько 170 тисяч доларів: 1) заміна покрівлі; 2) демонтаж стелі між першим і другим поверхами в головному залі, який був встановлений у радянський період, коли будівля використовувалася як завод із виробництва соків; 3) роботи з реставрації інтер'єру; 4) роботи з реставрації фасаду.

На сьогодні фінансування надходить від приватних донорів, у тому числі від нащадків євреїв із Шаргорода.

Під час турецької окупації з 1672 по 1699 рік синагога використовувалася як мечеть. Вона була закрита в 1930 році за радянської влади та перетворена на фабрику з виробництва соку. Святиню було розділено на дві частини, але зовнішній вигляд зберігся недоторканим, як і чотиристовпна центральна біма (узвишшя, з якого читають Тору).

Синагогу, яка є історичною пам'яткою, повернули у власність невеликої єврейської громади, хоча величезні чани для соків та інше обладнання залишалися на місці протягом багатьох років.

Як повідомлялося, в Бершадському районі Вінницької області "чорні археологи" пограбували  два кругани на території круганного могильника.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.