АНОНС: Goodbye Lenin. Автор "Брами Європи" розповість про революцію пам'яті в сучасній Україні

8 листопада всесвітньо відомий професор історії Сергій Плохій прочитає лекцію під назовю "Goodbye Lenin: Революція пам'яті в сучасній Україні".

Повалення пам’ятника Леніну в Києві 8-го грудня 2013-го року під час Євромайдану вважається початком явища, відомого під назвою "Ленінопад" — масового знесення пам’ятників Леніну в Україні наприкінці 2013-го та у першій половині 2014-го років.

Назагал протягом 2013-14 років місцевими активістами і рішеннями місцевих рад в Україні було демонтовано більш, ніж 550 пам’ятників засновнику СРСР. До кінця 2017-го р. ще близько 1,300 монументів Леніну припинили існувати, і в такий спосіб в Україні завершилося "ленінське" століття.

 

Які висновки можна зробити з цієї історії? Чи був демонтаж пам’ятників В.І. Леніну просто неприємним епізодом, спалахом символічної агресії, підігрітої соціальними заворушеннями, що обернувся втратою частини культурної спадщини країни (деякі з пам’ятників, зокрема той, що був знесений у Києві, мали незаперечну мистецьку цінність)?

Чи було це відображенням масштабнішої зміни в суспільстві і в його сприйнятті себе та свого минулого? І якщо друге більш відповідає дійсності, ніж перше, то як тоді свідчить цей зсув у пам’яті про курс, взятий українським політикумом і суспільством з початком Євромайдану і Революції Гідності?

Це головні питання, на які будуть запропоновані відповіді під час лекції Сергія Плохія, професора історії та директора Українського наукового інституту Гарвардського університету. 

8 листопада, четвер, 18.30

Місце: Національний музей Тараса Шевченка (Київ, бульвар Шевченка, 12).

Організатор: Fulbright Ukraine.

Вхід вільний за умови попередньої реєстрації.

ДОВІДКА:

Сергій Плохій — професор історії та директор Українського наукового інституту Гарвардського університету, один з провідних фахівців з історії України та Східної Європи, фулбрайтівський науковець (US Fulbright Scholar Program 2018-2019),

Його книги здобули низку українських та міжнародних премій, включно з премією Антоновичів і національною премією імені Тараса Шевченка, та перекладалися багатьма мовами світу.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.