АНОНС: Презентація проекту "МАПА. Інтерактивний атлас України" від Гарвардського університету

6 листопада факультет соціології КНУ імені Тараса Шевченка запрошує на презентацію унікального проекту Гарвардського університету: "Переосмислюючи історію і сучасність України: МАПА. Інтерактивний атлас України".

Семінар має на меті пояснити, що "всередині МАПИ" і, як з нею працювати. Основний фокус робитиметься на підрозділі "Сучасний атлас", частиною якого є новий проект "Ідентичність і пам'ять". 

МАПА: Цифровий Атлас України – це інтерактивний проект Українського наукового інституту Гарвардського університету. У ньому використано останні інновації інформаційних технологій для вивчення ключових питань української історії та сучасної соціальної і політичної географії.

 

Це – відкрита інтерактивна інтернет-платформа, що дозволяє здійснювати порівняльний міжрегіональний аналіз ідентичностей, мовних преференцій та практик, а також проявів історичної пам’яті в сучасній Україні на підставі найновіших соціологічних даних.

Це інструмент, доступний усім (науковцям, журналістам, аналітикам), хто зацікавлений у дослідженні України, а також багате джерело для різноманітних даних та візуалізацій. 

Найвідоміші дослідження, що відбувалися в рамках проекту МАПА:

1) Великий Голод (карта Голодомору, що фіксує смертність у різних районах УРСР та дає можливість брати до уваги чинники, що зумовлювали ті чи інші її показники. У ЗМІ нерідко зазначається, що це дослідження наводить науково й статистично обґрунтовані свідчення штучного характеру голоду 1932-1933 років).

2) Генеалогія Русі (інтерактивна карта, що демонструє мережу генеалогічних зв'язків між родами правителів Київської Русі та тогочасною елітою інших країн середньовічної Європи).

3) Революція Гідності (карта, що дозволяє фіксувати й аналізувати регіональну специфіку різних частин сучасної України після подій Євромайдану з огляду на такі критерії як мова, ідентичність, ставлення до історії, політична поведінка та інше).

4) Україна та Росія: разом чи окремо? (дослідження, котре узагальнює та наносить на карту результати соціологічних опитувань, що стосуються відносин між Україною та Російською Федерацією).

Про сам проект і про те, як користуватися його здобутками розповість Вікторія Середа – соціолог, доцент Українського католицького університету, котра працювала в проекті МАПА.

6 листопада, вівторок, 12.00

Місце: факультет соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (вул. Академіка Глушкова, 4д, ауд. 504).

Організатор: факультет соціології КНУ імені Тараса Шевченка. 

Вхід вільний.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.