Спецпроект

Вселенський Патріарх Варфоломій у 85-ту Річницю Голодомору. ЗВЕРНЕННЯ

Архієпископ Константинополя – Нового Риму та Вселенський Патріарх Варфоломій звернувся до всього світу до роковин Голодомору 1932-1933 років.

Про це повідомляє Українська православна церква в США.

Возлюблені діти у Христі: Нехай Божі милість та мир будуть з усіма Вами.

Як і кожного року, історична та страждаюча Константинопольська Церква Матір, спілкується з усіма Вами з тягарем на серці, в молитві згадуючи Голодомор Українського Народу, трагічну та нелюдську подію 1932-1933 років, коли безліч людей загинули від навмисного та жорстокого голоду.

Ця трагедія говорить сама за себе, серед інших жорстоких вчинків проти людства та Божого творіння здійснених у двадцятому столітті, як найбільш насильницька трагедія в історія досі відома.

Молячись за упокій душ померлих та за загоєння цієї болючої рани у свідомості Вашої благословенної Нації, ми нагадуємо всім людям доброї волі, що Церква не толерує несправедливість чи будь-яку силу направлену підривати суспільну згуртованість.

Навпаки, Вона наголошує на суспільному вченні Християнського Євангелія закликаючи до (дияконії) служіння один одному та благодійності. Відповідальність Православ'я полягає в тому, щоб служити – як позитивний виклик сучасному людству, нагадуючи про Богом-натхненне життя та вираження справжньої свободи.

Коли ми пам'ятаємо минуле і вчимося з такої трагедії, ми повинні рухатися вперед у майбутнє із співчуттям та прощенням. В Церкві, містичному Тілі Христовому, ми збережені від печалей і страждань, в той самий час знаходячи сили пробачити і любити всіх людей.

Вселенський Патріархат є сильний, тому що в нас є жертовна любов і тому, що він діє через смирення та Хрест. Його історія наповнена мучеництвом і жертовністю для світу, для всіх людей і для всіх націй. Константинопольська Церква, як Матір Церква, є втіленням вільної любові Христа, Який не розпинає, а є розп'ятий, Який жертвує Своєю душею за ближніх Своїх – за всіх людей.

З цієї причини, неприпустимим є те, що Вселенський Престол – який згідно Святих Канонів відповідає за єдність та стабільність Православ'я – залишався б байдужим, коли Православні люди, такі, як Український народ страждають та шукають вирішення церковних проблем, які мучать їх протягом століть.

Ми втручаємося, тому, що це є наш обов'язок – виключно на засадах достовірно-церковних, всесвітніх та виключно з наднаціональних критерій – заради істини і традицій Церкви, захисту канонічного порядку та ідентичності Православ'я, завжди для розбудови тіла Христового, а не для себе і не для демонстрування світової сили чи влади. Залишаючись байдужими, ми залишилися б без виправдання перед Богом та історією.

Ця велика відповідальність Матері Церкви, Святої та Великої Церкви Христової, безумовно не має меж. Тому, так само, як і ми надали автокефалію всім помісним Церквам, Священний Синод вирішив надати автокефалію багатостраждальній Православній Церкві в Україні, щоб вона, також приєдналася до повноти Православ'я в єдності та внутрішньому мирі.

Тільки Перший Престол Православ'я, Константинопольська Церква, має цю велику відповідальність згідно Святих Канонів.

Нехай Бог подасть спокій душам усіх жертв Голодомору, а всім Вам, духовні діти, нехай Він дарує терпіння у випробуваннях, а також любов і прощення один одному. Нехай буде благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа зі всіма Вами. Амінь.

Вселенська Патріархія, 24 листопада, 2018 року Божого

Ваш щирий молитвеник перед Богом,

+ВАРФОЛОМІЙ

Архієпископ Константинополя – Нового Риму та Вселенський Патріарх

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.