Порошенко зобов'язав уряд забезпечити Музей Майдану приміщенням

Президент України Петро Порошенко доручив Кабінетові Міністрів України разом із Київською міською державною адміністрацією невідкладно забезпечити Національний музей Революції Гідності обладнаними приміщеннями для експозицій і зберігання музейних предметів.

Про це йдеться у президентському Указі № 339/2018 "Про відзначення у 2018 році Дня Гідності та Свободи" від 24 жовтня, який наводить сайт Музею.

Зокрема, пункт № 5 указу зобов’язує Кабмін та КМДА "вжити невідкладних заходів" щодо забезпечення Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності обладнаними приміщеннями для розміщення експозицій і зберігання музейних предметів.

Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності було створено 18 листопада 2015 року. Музей існує як юридична особа, проте фізичного приміщення він ще не має.

2018 року Музей винайняв невеличкий офіс на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Більша частина музейних предметів зберігається за домовленістю в інших музеях Києва.

2017 року Київрада виділила Музею Революції Гідності ділянку площею 1,22 га на алеї Героїв Небесної Сотні.

28 червня 2018 року проект німецького архітектурного бюро "Kleihues Gesellschaft von Architekten mbH" під назвою "Штурм пагорба" переміг у конкурсі на спорудження будівлі Музею Революції Гідності.

5 липня Департамент спецрозслідувань Генеральної прокуратури України призупинив спорудження Музею Революції Гідності, проте наступного дня скасував своє розпорядження.

8 жовтня на виконання робіт із будівництва будівлі Музею розпочався тендер.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.