Спецпроект

Дипломати та місцеві українці вшанували пам'ять жертв Голодомору в Брюсселі. ФОТО

Представники дипломатичних установ України та української громади в самому серці Брюсселя, на площі Альбертини, вшанували жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні.

В акції взяли участь також Посол України в Королівстві Бельгія Микола Точицький і глава Місії України при НАТО Вадим Пристайко, передає Укрінформ.

"Ми всі маємо пам’ятати про ті жахливі часи. Пам’ятати і молитися за душі тих, хто загинув", – сказав Точицький.

 

Він нагадав, що на останній сесії Генеральної Асамблеї ООН Президент України звернувся до міжнародної спільноти із закликом визнати Голодомор 1932-1933 років геноцидом проти українського народу.

"Ми сподіваємося, що ООН, як і Сенат США, визнає ті жахливі події геноцидом. Ми будемо переконувати наших бельгійських колег, щоб уряд і парламент Бельгії долучилися до такого звернення та розробки проекту резолюції щодо визнання геноциду проти українського народу", – наголосив український дипломат.

 
 

Під час акції представники української громади зачитали листи-спогади людей, на долю яких випало пережити ті жахливі часи. Діти оголосили імена дітей віком від кількох днів до 12 років, які загинули під час геноциду, організованого радянською владою проти українського народу.

Дипломати та представники української громади вшанували пам’ять людей, що загинули під час Голодомору, хвилиною мовчання.

Нагадуємо, 19 жовтня в Кагарлицькому районі Київської області відбулося урочисте відкриття пам’ятного знаку жертвам Голодомору 1932-1933 років.

Мер міста Сент-Пол у США проголосив  28 жовтня 2018 року Днем вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.