На дні Чорного моря виявили найстаріші у світі уламки корабля. ВІДЕО

Археологи твердять, що 23-метрове судно пролежало на дні непорушеним понад 2400 років.

На глибині понад 2 км від поверхні археологи знайшли, на їхню думку, найстарші з відомих на сьогодні уламки корабля. В імовірно, давньогрецького судна збереглися щогла, стерна та лавки для гребців. За словами дослідників, це стало можливим завдяки браку кисню на глибині, повідомляє The Guardian.

 Підводний знімок давньогрецького корабля. Фото: BLACK SEA MAP/EEF EXPEDITIONS

Учені припускають, що корабель був торговим судном такого типу, який раніше був відомий тільки за зображеннями "на давньогрецьких гончарних виробах, як от на "Вазі сирен" у Британському Музеї".

 Затонуле судно схоже на те, що зображене на вазі. Фото: PHOTO12/UIG VIA GETTY IMAGES

"Затонулий корабель класичної доби, який зберігся неушкодженим на глибині понад 2 км, – це щось поза межами можлвого сказав головний дослідник Чорноморського підводного археологічного проекту професор Йон Адамс (Jon Adams), чия команда виявила знахідку.

Місцезнаходження знахідки. Фото: The Guardian

"Це змінить наше розуміння кораблебудування та мореплавання в античному світі", – додав науковець.

Команда археологів заявила про намір залишити судно на місці знахідки, але забрала маленький уламок, який в Університеті Саутгемптона датували по радіовуглецю.

Результати підтвердили, "що це найстаріші неушкоджені уламки, відомі людству". Дослідники запевнили, що дані опублікують в кінці тижня на конференції Чорноморського підводного археологічного проекту в музеї Wellcome Collection в Лондоні.

Також знахідки міжнародної команди археологів, учених і гідрографів за останні три роки включають як козацькі човни, римські торговельні судна, повні амфор, так і цілий корабель класичної доби.

Як повідомлялося, Рятівна археологічна служба побила власний рекорд сукупної площі досліджень.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.