Освітній семінар "Як домовитися з минулим?" запрошує учасників

Як працювати зі складними питаннями минулого? Хто має впливати на формування політики національної пам’яті? Яке порозуміння можливе на кордонах? Як поєднати розмаїття пам’яті у рамках держави? Навіщо молоді домовлятися із минулим своєї країни? Відповіді на ці запитання можна дізнатися під час 4-денного семінару "RE:member. Як домовитись з минулим?"

Центр досліджень визвольного руху спільно з Фондом Конрада Аденауера організовує 4-денний воркшоп для молоді. Учасники розглянуть різні моделі роботи з колективною пам’яттю в країнах, які мають досвід тоталітаризму, поміркують, чому інститути національної пам’яті виникають лише в посттоталітарних державах та спробують віднайти нові формати роботи з минулим.

Програма воркшопу включатиме навчальні візити до різних установ та місць пам’яті у Києві.

 

Назва RE:member покликана зауважити, що кожен із нас включений до процесу формування національної пам’яті та впливає на те, які повідомлення будуть транслюватись у публічному просторі. Мета проекту — показати, що порозуміння можливе, а попит на нього формується знизу.

Подавати заявки можуть студенти старших курсів, аспіранти, молоді випускники, громадські активісти віком 19-35 років.

Спеціальності: історики, політологи, соціологи, культурологи, філософи, релігієзнавці, філологи, журналісти, міжнародники, юристи, економісти, а також усі ті, хто працює з ініціативами у гуманітарній сфері, реалізовує проекти пов’язані з політикою та культурою національної пам’яті в Україні.

Дата воркшопу: 15-18 листопада 2018 року. Воркшоп завершиться відкритою міжнародною конференцією 19-20 листопада в Києві.

Для участі потрібно заповнити анкетуКінцевий строк: 3 листопада 2018 року.

Організатори покривають транспортні витрати та забезпечують проживанням на час проведення заходів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.