Спецпроект

Меморіал жертвам Голодомору відкрили в найбільшому місті Канади. ФОТО

21 жовтня в канадському місті Торонто офіційно відкрили меморіал жертвам Голодомору.

До офіційної церемонії відкриття меморіалу долучилося кілька сотень осіб, серед яких був мер Торонто Джон Торі, міністр закордонних справ Канади Христя Фріланд та перший віце-прем’єр-міністр України Степан Кубів, повідомляє Укрінформ.
 Фото: Укрінформ

"Українська громада Канади протягом багатьох років, коли пам’ять про Голодомор приховувалася, берегла її і змогла повернути до України. Це дуже важливий внесок і я особливо вдячна старшим членам нашої громади, які підтримували цю пам’ять", - сказала Фріланд.

Вона також згадала незаконно ув’язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова. "Варто згадати про Олега Сенцова і подумати про кримських татар. Вічна пам’ять усім жертвам, будемо далі боротися за тих, хто страждає", — наголосила міністра.

На церемонії виступив також Микола Латишко, який пережив Голодомор та згодом емігрував до Канади. "Як християни мимаємо пробачати, але ніколи не забувати", — сказав він у своїй промові.

Скульптурна композиція меморіалу розмістилася на території Виставкової площі, неподалік від аеропорту Торонто та набережної озера Онтаріо. Центрове місце меморіалу зайняла скульптура українського митця Петра Дроздовського "Гірка пам’ять дитинства".

Ця скульптура пов’язує меморіал у Торонто із іншими подібними пам’ятниками в Україні та інших країнах.

Згідно з попереднім кошторисом, на спорудження меморіалу було витрачено близько 1,2 млн дол. Більшість цієї суми зібрали зусиллями української діаспори за допомогою індивідуальних пожертв.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.