Спецпроект

Порошенко знову закликав Генасамблею ООН визнати Голодомор геноцидом

Президент України Петро Порошенко знову закликав Генеральну асамблею Організації Об’єднаних Націй визнати Голодомор геноцидом українського народу.

Про це він сказав, виступаючи під час загальних дебатів 73-ї сесії Генеральної асамблеї 27 вересня в Нью-Йорку, США, передає "Левый берег".

Порошенко повідомив, що в 2019—2021 роках у зв’язку з членством в Економічній і соціальній раді ООН Україна прикладатиме зусилля для виконання порядку денного стійкого розвитку на період до 2030 року. А серед 17 цілей найбільше вітає ініціативи ООН, спярмовані на подолання голоду у світі.

"Сьогодні, в умовах, коли майже 850 млн чоловік у світі недоїдають, моя держава не може стояти осторонь і готова запропонувати допомогу для вирішення питань продовольчої безпеки. Україна, як ніхто інший, щнає ціну цієї трагедії", — сказав Порошенко.

Зокрема, Президент нагадав, що в листопаді відзначатимуться 85-ті роковини Голодомору 1932—1933 років.

"Цей страшний злочин, масова смерть від голоду, був штучно організований сталінським режимом. Голодомор забрав життя 7 мільйонів українців. У зв’язку з цим хотів би відновити свій заклик до Асамблеї вшанувати одну з найбільших трагедій в історії людства шляхом прийняття відповідної декларації",

"У листопаді цього року ми вшановуватимемо 85-ті роковини одного з найбільш страшних злочинів 20-го століття – Голодомору або масової смерті від голоду, штучно організованого в Україні сталінським режимом. Він забрав життя багатьох мільйонів українців. У цьому зв’язку хотів би поновити свій заклик до Асамблеї вшанувати одну з найбільших трагедій в історії людства шляхом прийняття відповідної декларації", — відзначив він.

"Левый берег", наводить слова Президента, в яких він стверджував про 7 млн українців, які померли від Голодомору. На сайті ж Адміністрації Президента в цитаті Порошенка йдеться лише про "багато українців".

У 2016 році Порошенко доручив Міністерству закордонних справ активізувати роботу з міжнародного визнання Голодомору геноцидом. Після того Верховна Рада України звернулася до демократичних держав з аналогічним проханням.

Нагадаємо, на сьогодні Голодомор визнали геноцидом уже 12 штатів Сполучених Штатів Америки: Огайо, Міссурі, Вашингтон, Вісконсин, Іллінойс, Массачусетс, Мічиган, Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Орегон, Пенсильванія і Канзас.

Відповідне рішення ухвалили парламенти низки країн, зокрема: Канади, Австралії, Грузії, Польщі, Португалії, Угорщини, Латвії, Литви, Естонії, Еквадору, Колумбії, Мексики, Парагваю, Перу і Чилі.

Читайте також:

Комітет Сенату США затвердив резолюцію, в якій Голодомор 1932-1933 років визнається геноцидом 

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.