АНОНС: Бібліотека Істправди на BOOK-SPACE у Дніпрі

Нові книжки з "Бібліотеки "Історичної правди" та старі історичні фейки представлять на книжковому фестивалі у Дніпрі.

Як деконструйовувати міфи і протистояти фейкам розповідатиме Олександр Зінченко, заступник головного редактора проекту "Історична правда", ведучий програми "Розсекречена Історія" на каналі UA:Перший.

 

Розмова відбуватиметься з новими книжками в руках: "Війна Двох правд: Поляки та українці у кривавому ХХ столітті" та "Друга Світова: Непридумані історії. (Не)наша, жива, інша".

У першій книжці автори статей спробували висвітлити правду про супе­речливі події XX століття в історії двох народів. 

Ви дізнаєтесь про: діяльність ОУН та УПА, а також Армії Крайової; трагедію Волині 1943 року; акцію "Вісла" 1947 року;  те, чому Василь Стус писав, що хотів би бути поляком; зусилля Єжи Ґедройця та інших інтелектуалів у пошуках правди через слово.

Ця зустріч є доброю нагодою для тих, хто хоче зрозуміти, чому минуле розділяє українців та поляків і чи наші народи домовляться про завершення "війни двох правд". 

 

У другій книжці ідеться про Війну. Війна (не) наша — не тільки за Батьківщину, а й за інтереси кількох тоталітарних держав. Війна наша — навіть через вісімдесят років.

Книжка складається з реальних сімейних історій, переказаних зі слів батьків, бабусь і дідусів.

Автори статей, зібраних завдяки науково-популярному виданню "Історична правда", розповідають про найстрашнішу війну ХХ століття, про долі тих людей, чиї життя назавжди розділилися на до і після.

В умовах інформаційної війни у світі постправди важливо тренувати критичне мислення та навички встановлювати причини і наслідки між подіями.

Час: 28 вересня, п’ятниця, 18:00

Місце: Обласна державна адміністрація, Кругла Зала, прорспект Олександра Поля, 1

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.