На Волині вшанували пам’ять польських солдат, загиблих 1939 року

У селі Мельники Шацького району на Волині вшанували пам’ять польських солдат, які загинули у вересні 1939 року від рук Червоної армії.

На честь полеглих офіцерів і підофіцерів Війська Польського та Корпусу охорони (КОП – ІП) пограниччя 22 вересня тут відбулися урочистості, які вже вдруге проводять у Мельниках, – повідомляє PolUkr.net із посиланням на "Волинську газету".

 Фото: shatsk.rayon.in.ua

На кладовищі в Мельниках зібралися представники Надбужанського відділу прикордонної служби Республіки Польща, Рівненської застави Луцького прикордонного загону, Генерального консульства РП у Луцьку, Добровільних загонів праці з Любліна, органів влади Шацького району, місцеві мешканці та студенти-полоністи Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

Ще 2002 року на місцевому кладовищі відбулася ексгумація та перепоховання тіл 18 офіцерів КОП. Спершу тут встановили тимчасовий хрест, а згодом – памʼятник. Пізніше перепоховали біля нього останки ще восьми солдатів КОП.

Генеральний вікарій Луцької дієцезії Римсько-Католицької церкви Ян Бурас та отець Василь із храму УПЦ Святої Анни села Мельники провели чин Богослужіння біля пам’ятника на честь загиблих 28 вересня 1939 року військовополонених з угруповання польського генерала Францішека Клеберга, яке вступило в нерівний бій із 52-ю стрілецькою дивізією РСЧА під командуванням генерала Івана Руссіянова.

Після богослужіння присутні поклали квіти й вінки біля памʼятника й запалили лампадки на кожній могилі. Опісля молодь узяла участь у пробігу пам’яті "Дорога до миру": українці й поляки спільно пробігли дистанцію 1939 метрів. Траса пробігу пролягла від кладовища до центру села.

На переможців, наймолодшого й найстаршого учасників, і навіть на учасника, котрий прибіг останнім, чекали відзнаки, які вручили в місцевому Будинку культури. А перед тим усі присутні долучилися до ще однієї акції, яка, як і пробіг, уже стає традицією Мельників: посадили в центрі села дерева памʼяті.

Польський консул Марек Запур запропонував наступного року організувати приїзд до Мельників рідних похованих тут солдатів КОП, адже прізвища офіцерів відомо завдяки знайденим при них документам.

Нагадуємо, що торік на цьому кладовищі наприкінці грудня вандали понищили кілька хрестів на могилах польських прикордонників та облили монумент фарбою. Групу зловмисників затримали в Чернігові, вони зізналися в скоєному. А місцеве населення самотужки відновило понищене та навело лад на цвинтарі.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.