Суд відклав засідання щодо незаконного будівництва біля фундаментів Десятинної церкви

Судове засідання щодо скасування права власності на "Десятинний монастир" УПЦ МП перенесли на 20 вересня.

Про це повідомив народний депутат Ігор Луценко у своєму "Фейсбуці" з місця події.

Засідання Окружного адмінстративного суду міста Києва, яке мало бути останнім, розпочалося сьогодні о 15.00. 

З боку позивача крім Луценка були присутня генеральний директор Національного музею історії України Тетяна Сосновська. Міністр культури Євген Нищук та Державна архітектурно-будівельна інспекція представляли третю сторону.

Ігор Луценко, Тетяна Сосновська, Євген Нищук. Фото: FB Ігоря Луценка

НМІУ та Ігор Луценко незалежно одне від одного подали позови до суду з вимогами скасувати скасувати свідоцтво про право власності на самопроголошений монастир УПЦ МП коло НМІУ та фундаменту Десятинної церкву.

Міністр Нищук у коментарі  "Громадському радіо" заявив, що повністю підтримує сторону позивача — Національний музей історії України, на території якого розташований Десятинний храм.

"Ми не втручаємось у релігійні історії. Нашою метою є ще раз вказати високоповажному суду, що це — пам’ятка археології національного значення, вона розташована на території Національного музею історії. Ми хочемо встановити справедливість. Сподіваюся, суд врахує і позицію міністерства культури, яка повністю підтримує позивача", — сказав Нищук.

Фото: Громадське радіо

Представники Московського патріархату на нього не з'явилися, проте їхні представники з Міністерства юстиції подали клопотання про перенесення засідання.

"Суддя Аблов зачитав клопотання від третьої сторони — релігійної громади, яка півроку ніяк не реагувала на засідання суду і не з'являлася, не отримувала повістки суду, не отримувала листи суду.

Так от, релігійна громада вирішила стати учасником процесу, надіслала клопотання сьогодні перед самим судом, писала, що (біда-біда) не мала можливості брати участь в судах, бо не отримувала повістки і просить почати слухання з самого початку.
Суддя поставив питання до присутніх: "Яка думка сторін щодо клопотання релігійної громади?"

Позивачі (І.Луценко і НМІУ), Мінкульт не підтримали клопотання рел. громади ДАБІ — на розсуд судді, УВАГА!!!!!!!
Мінюст — просив ЗАДОВОЛЬНИТИ клопотання релігійної громади. Мінюст !!!", — написала у "Фейсбуці" Тетяна Сосновська про перебіг засідання.

Нагадуємо, що Десятинна церква (церква Пресвятої Богородиці) — перша кам'яна церква Київської Русі. Споруджена давньоруськими і візантійськими майстрами в 990-их роках у період князя Володимира Великого Святославовича, на її спорудження та утримання виділялася десята частина княжих доходів — десятина, звідси і назва храму.

Під час штурму Києва золотоординським військом у грудні 1240 році Десятинна стала останнім прихистком для киян, які не були воїнами. У церкву набилося стільки наляканих людей, що під тиском тіл вона впала.

Кілька сторіч Десятинна пролежала в руїнах. Наразі точно невідомо, як саме виглядала оригінальна споруда Десятинної церкви. В 1630-их роках з ініціативи митрополита Петра Могили була побудована церковця біля однієї з уцілілих прибудов храму.

У 1820-их після недбало проведених археологічних досліджень на місці церкви Володимира було побудовано нову Десятинну — у візантійсько-московському стилі, характерному для імперської православної архітектури тих часів. При цьому було знищено частину фундаментів X сторіччя.

У 1930-их роках церкву XIX сторіччя було розібрано. З 2005 року експедицією Інституту Археології НАНУ під керівництвом Гліба Івакіна проводяться археологічні дослідження фундаментів Десятинної церкви та частини міської забудови часів Середньовіччя.

ІСТОРІЯ МУЗЕЄФІКАЦІЇ: вже кілька років тривають суперечки, що має бути на місці Десятинної церкви. Ключовий момент — чи будувати над старовинними фундаментами новий храм.

На початку вересня 2011 року Верховна Рада відмовилася затверджувати постанову про недопущення будівельних робіт на території пам'ятки археології національного значення Десятинної церкви.

Раніше проти забудови залишків Десятинної церкви виступили Спілка археологів України і ЮНЕСКО.

25 травня 2011 року представники УПЦ Московського патріархату привезли на територію археологічних розкопок фундаменту Десятинної церкви будівельні вагончики. Вагончики, як і споруджена у 2007 році каплиця "Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці" УПЦ МП, були встановлені біля старовинних фундаментів без жодних дозвільних документів, та зареєстровані як МАФ.

17 травня 2011 року Київська міськдержадміністрація на конкурсі, який закінчився скандалом, так і не змогла вибрати найкращу концепцію реставрації Десятинної церкви — нібито через те, що лічильна комісія не згодилася з рішенням більшості членів журі, які проголосували за проект, котрий не передбачав спорудження храму.

Як пояснила член журі архітектор Лариса Скорик, двоє з трьох членів лічильної комісії відмовились підписувати протокол з результатами голосування. За даними ІП, одним із них був голова Державної служби з питань культурної спадщини Андрій Вінграновський.

Між НМІУ та самопроголошеним монастирем триває протистояння через небажання ченців залишитися самозахоплену територію музею. У червні 2018 року на чергову вимогу демонтувати об'єкти монастиря, на встановлення яких музей не давав згоди, настоятель Гедеон Харон надіслав листа  з погрозами родового прокляття до сьомого коліна гендиректору Тетяні Сосновській.

 

---------------------

Читайте також:

Юрій Мірошниченко про те, чому потрібно будувати храм

ХрамоЧос. Патріарх Кирил проти храму на фундаментах Десятинної

Яким має бути Музей Десятинної. Проект науковців

Археолог Гліб Івакін: "На місці Десятинної має бути музей Хрещення Русі"

Конфлікт у Музеї історії Десятинної. ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Десятинна церква - якою і коли вона була. ФОТО

Що пропонують зробити на Десятинній - підсумки конкурсу. ФОТО

Всі матеріали ІП за темою "Десятинна церква"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.