На Тернопільщині науковці досліджували єврейське кладовище

Основним завданням магістрантів НаУКМА було документування написів, викарбуваних на мацевах – надгробних плитах, значна частина яких, на жаль, зруйнована або напівзруйнована.

Про це повідомляє видання "Свобода".

 Процес дослідження. Фото: "Свобода"

У місті Бережани 11–13 липня працювала епіграфічна експедиція магістерської програми з юдаїки Києво-Могилянської академії під керівництвом професорів Віталія Черноіваненка і Таїсії Сидорчук за участю експертів з епіграфіки Катерини Малахової та Олександри Фішель та студентів НаУКМА.

Поховання на єврейському цвинтарі в Бережанах, за деякими даними, здійснювалися з початку XVII століття до Другої світової війни.

Представники місцевої влади зустрілися з керівником експедиції Віталієм Черноіваненком та обговорили низку питань щодо сприяння у проведенні дослідницьких робіт на території єврейського кладовища.

За словами заступника міського голови Олега Захарківа, під час науково-дослідницької роботи учасники експедиції використовували карту, де нанесено місця поховань (близько кількох сотень), які частково збереглися.

Під час дослідження написів на мацевах знайшли могилу Шалома Мордехая Га-Коена (? – 1630), першого рабина Бережан.

Не можна залишити поза увагою й той факт, що в 90-х рр. XX століття на єврейському цвинтарі було збудовано огель (cклеп), де поховано хасидського цадика (праведника), засновника династії бережанських хасидів, рабина Мешулама Шрагу Файбуша (1810 – 1874 рр.).

Нагадуємо, що наприкінці липня на Тернопіллі знайшли поховання повстанців.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.