Розкопки на Поштовій площі в Києві затопило. ФОТО, ВІДЕО

Минулої ночі сильна злива затопила розкопки старовинної вулиці ХІ-ХІІ століть на Поштовій площі в Києві.

Про це повідомляє УКРІНФОРМ  з посиланням на київського краєзнавця і громадську діячку Анабелла Моріна.

"Православних зі світлим святом! Доки б'ють церковні дзвони, працівники комунального підприємства відкачують воду в підземеллі Поштової площі. Залило розкопки більше, ніж під час прориву магістральної труби водопроводу. Також сильно заливало минулої осені. Зараз до води, яка тече по землі, додалися струмки, що стікають по стінах - у тому місці, де вода вже знайшла прохід під час аварії", - написала вона.

Моріна також додала, що система дренажу і водовідведення на Поштовій ручна: "Як заллє - відкачують. На будмайданчику так не повинно бути".

У результаті аварії на водопроводі 9 серпня сталося витікання води, яка заповнила транзитний колектор, що проходить уздовж археологічних розкопок, були переповнені дренажні колодязі.

З грудня 2017 року будь-які будівельні роботи Управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації зупинило, тому через недобудовану дренажну систему і сталося витікання води в підземний простір.

Нагадаємо, 21 червня на пленарному засіданні Київської міської ради депутати ухвалили рішення щодо збереження артефактів, знайдених під час розкопок на Поштовій площі.

Ухвалене рішення пропонує залучити міжнародних експертів і фахівців із археології та консервації до проведення археологічних розкопок та визначити об’єкти культурної спадщини, які підлягають консервації та музеєфікації на місці.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.