Спецпроект

CКУ закликав нащадків жертв Голодомору долучатися до відзначення 85-х роковин

Із нагоди 85-тих роковин Голодомору 1932-33 роківСвітовий конгрес українців (СКУ) закликає нащадків жертв Голодомору, які проживають у всіх куточках світу, долучитися до поширення обізнаності про Голодомор-геноцид на міжнародному, національному та місцевому рівнях.

Відповідний заклик опублікований на сайті СКУ. Організація задекларувала такі цілі:

- гідне вшанування жертв Голодомору;

- розуміння та вшанування свідків Голодомору;

- забезпечення належного визнання геноциду світовою спільнотою;

- передавання історії про Голодомор майбутнім поколінням.

"Широке розповсюдження історії про Голодомор – в інтересах українського народу.  Це жахливий злочин у нашій історії, що продовжує визначати нас як народ сьогодні. Розуміння цієї історії щонайменше сприятиме пошуку шляхів уперед. Щоб досягнути успіху нам потрібен ваш голос!", – повідомляє прес-служба СКУ.

Щоб отримувати інформацію про заходи для реалізації цілей СКУ, можна внести своє прізвище в базу даних, яка зараз створюється, за посиланням.

Контактна особа - Ірка Мицак (Irka Mycak) з Міжнародного координаційного комітету Голодомору Світового конгресу українців, е-пошта: holodomor85@ukrainianworldcongress.org

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.