У фільмі про Стуса не буде адвоката Медведчука

Учора стало відомо, що в кінофільмі "Стус" не буде сцени суду над поетом Василем Стусом, де адвокатом дисидента був відомий зараз проросійський політик Віктор Медведчук.

Про це заявив актор Геннадій Попенко на своїй сторінці у "Фейсбуці":

"Проходячи кастинг на фільм "Стус", я читав сценарій до фільма. У ньому БУЛА сцена останнього суда над Стусом. Саме того суда, що його Стус та українська інтелігенція не визнавали, але адвокат Стуса, товариш Медведчук, визнав не лише суд, а й Стусову "провину"…

Нещодвано, у коментах під постом Мирослав Латик (Muroslav Latyk) побачив , що сцени суду вже немає у фільмі. Запитав про це у акторів, що грають у фільмі. Вони підтвердили, що сцени суду вже немає. Її прибрали зі знімального графіка нікого не попередивши. Навіть такого персонажа, як Медведчук, у фільмі вже немає. Проте кастинг на нього був, актора було знайдено і він готувався до зйомок". 

Як пише Попенко, учасники знімального процесу вважають, що продюсерам фільму подзвонили з адмінстрації Медведчука з вимогою прибрати сцену суду над Стусом задля уникнення провокацій.

Проте режисер кінострічки Роман Бровко в коментарі "Громадському радіо" переконує, що цю та інші сцени прибрали зовсім не з політичних міркувань.

"Ми ще на етапі затвердження фінальної версії сценарію зрозуміли від сім’ї, що є деякі неприйнятні теми, які вже їх дістали. Це і тема суду, бо про неї говорили вже дуже багато разів. Не на рівні письмової заборони, але на рівні розмов із довірою один до одного було таке, що не треба зачіпати цю тему", — розповів Бровко.

У розмові з ТСН він дещо уточнив: "Для сім'ї Стуса є дві болючі теми — суду і відносин з (дисиденткою) Аллою Горською. Обох тем Дмитро Стус попросив нас не торкатися. Між Медведчуком і Стусом-молодшим налагоджені відносини. У них були зустрічі і, можливо, спроби Віктора виправдати себе".

Окрім згаданої сцени, прибрали ще біля 20-ти інших. Причинами є фінансування та вимоги кінотеатрів.

"Щоб відзняти все, що було в сценарії, треба було вдвічі більше грошей. Є вимоги кінотеатрів до українського кіно: хронометраж 100 хвилин, більше не можна. А в нас було сцен десь на 180 хвилин. Тому ми мали вирізати. Ми не тільки суд вирізали, ми вирізали історію про сім’ю Стуса, коли він жив у Горлівці, вирізали сцени з батьком, матір’ю", — каже режисер. 

Утім, спілкуючись із "Радіо Свобода" Бровко послався на побоювання, що прокатники відмовляться від його фільму:

"Зараз телеканали займають хитру позицію: ви зніміть кіно, покажіть, а потім будемо говорити. (Може) якщо там була б постать Медведчука, то навіть деякі найбільші кінопрокатники в Україні не хотіли б це кіно брати в прокат".

Сценаристи Сергій Дзюба і Артемій Кірсанов розповіли акторці Євгенії Гладій, яка виконує роль агента КГБ, що прокатники поставили під сумнів успіх фільму, якщо в ньому згадуватиметься Медведчук, пише ТСН.

За словами режисера Бровка, він би не хотів, щоб фільм про Стуса перетворився на фільм на Медведчука.

"Я ставив перед собою завдання зробити кіно про постать, персону, про боротьбу Стуса. Увіковічувати, вибачте, пана Медведчука в цій історії… Про Медведчука через 10-20 років всі забудуть, а про Стуса мають пам’ятати і через 20, і через 100 років. Ми маємо увіковічити пам’ять Стуса", — сказав він.

Актор Дмитро Ярошенко в ролі Василя Стуса. Фото зі зйомок фільму

Сам же Дмитро Стус зустрічався зі сценаристами картини, але ні про що їх не просив:

"Для мене весь цей фільм, м'яко кажучи, смішний і неприйнятний. Але якщо хочуть, нехай знімають", — сказав Стус-молодший у коментарі ТСН.

Нагадаємо, українського поета й дисидета, члена Української Гельсінської групи Василя Стуса заарештував КГБ 14 травня 1980 року в Києві за звинуваченням у проведенні "антирадянської агітації та пропаганди". 28 вересня—2 жовтня тривав судовий процес на Стусом. Попри заперечення поета, йому призначили державного адвоката — Віктора Медведчука.

Медведчук на суді визнав, що всі "злочини", нібито вчинені його підзахисним, "заслуговують на покарання". Але просив врахувати, що Стус, працюючи на виробництві, "виконував норму", а до того ж має низку хронічних захворювань.

Стуса визнали "особливо небезпечним рецидивістом" і засудили на десять років позбавлення волі в таборі особливо суворого режиму та п’ять років заслання. Василь Стус помер уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. Офіційна версія — серцевий напад.

Фільм "Стус" почали знімати 29 квітня 2018 року. Головного героя — Василя Стуса — грає український актор Дмитро Ярошенко. Загальний бюджет кінострічки майже 40 млн грн. Показати фільм планують в 28 лютого наступного року.

Читайте також:

Як загинув Василь Стус?

Семен Глузман: "Стус не мог быть фальшивым" 

Медведчук каже, що не має стосунку до смерті Стуса. ВІДЕО

Чи вбивав адвокат Медведчука поета Стуса?

КГБ проти українців. Справа "Блок"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.