Спецпроект

Кличко поділився думками про Цeнтр "Бабин Яр"

Міський голова Києва Віталій Кличко пообіцяв докласти максимальних зусиль, аби створити Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" у Києві не гіршим, ніж меморіал Яд-Вашем.

"Ми маємо пам'ятати історію, робити висновки з помилок минулого, щоб вони більше не повторювалися. Ми повинні увічнити пам’ять про жертв нацистських злочинів проти людяності, коли людей знищували за національною, етнічною чи расовою приналежністю", - цитує мера Києва офіційний сайт  Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр".

Віталій Кличко. Фото: babiyar.org

Кличко зауважив, що меморіали жертвам Голокосту є повсьому світу, однак у Києві, де було вбито багато людей різних національностей, десятиліттями не було зроблено нічого, щоб гідно вшанувати пам’ять про загиблих.

"Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" в Києві має бути такого ж рівня, як Яд-Вашем в Єрусалимі та Меморіал Голокосту у Вашингтоні. І я, як мер Києва, докладу всіх зусиль, щоб реалізувати цей проект.  Переконаний, що до цього процесу мають долучатися якомога більше людей", - пообіцяв Київський міський голова.

У Меморіальному центрі Голокосту "Бабин Яр" повідомляють, що саме Віталій Кличко подав ідею  створити у Києві Меморіал для того, щоб гідно вшанувати пам’ять про жертв нацистських злочинів проти людяності.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.