У Росії дізналися про таємний наказ, спрямований на знищення даних про репресованих

У Росії на підставі засекреченого наказу від 2014 року знищують архівні відомості про репресованих громадян СРСР.

Про це розповів директор Музею історії ГУЛАГу (Москва) Роман Романов у листі на ім’я радника президента РФ і голові Ради з прав людини при Президентові РФ (рос. СПЧ) Михайла Федотова, передає "Медуза" з посиланням на "Коммерсант".

Ідеться про знищення облікових карток, які складалися на в’язнів концтаборів, що виходили з ув’язнення. Картки містиили дані про людину та її перебування в системі таборів.

Про існування наказу "Про затвердження настанови з ведення та використанння централізованих оперативно-довідкових, криміналістичних і розшукових обліків, які формуються на базі органів внутрішніх справ РФ" від 12 лютого 2014 року під грифом "для службового користування" дізнався один із дослідників Сергій Прудовський в Управлінні МВС РФ по Магаданській області.

Зокрема, в наказі йдеться про те, що картки слід знищувати по досягненню засудженим віку 80 років. Наказ підписаний МВС, Мін’юстом, МНС, Міноборони, ФСБ, Федеральною службою з контролю за обігом наркотиків, Федеральною митною службою, Федеральною слжубою охорони, Службою зовнішньої розвдіки, Генпрокуратуро та Державною фельд’єгерською службою.

"Кримінальні справи громадян зберігаються або у ФСБ, або в держархівах. Але всі вони закінчуються датою засудження і відомостями про вирок: розстріл або табір. З розстрілом зрозуміло. А інформація, куди відправили засудженого до таборів, чи вижив він, чи переводився з одного табору в інший, міститься лише в облікових кратках, які зберігаються в МВС. І ця інформація після знищення картки приречена на забуття", — пояснив Прудовський.

Голова СПЧ Федотов пообіцяв розібратися в проблемі знищення архівних відомостей. "Це принципово важливо, оскільки це засіб протидії фальсифікації історії. Коли є документ, його фальсифікувати практично неможливо. А коли документа немає, можна вигадати все, що завгодно", — заявив він "Коммерсанту".

Нагадаємо, Апеляційний суд Київської області реабілітував проуенерівського повстанського отамана Федора Артеменка ("Орлика") та його соратників.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.