У Польщі на місцевих похованнях ушанували козаків Армії УНР. ФОТО, ВІДЕО

На вихідних у Польщі місцеві українці вшанували козаків Армії УНР, похованих на українських віськових кладовищах.

2 червня відбулися щорічні урочистості зі вшанування воїнів Української Народної Республіки, похованих  на Українському військовому кладовищі в м. Александрув Куявський Куявсько-поморського воєводства Польщі.

Заходи організувала місцева влада на чолі з бургомістром Анджеєм Цеслею та під патронатом заступника Міністра культури і національної спадщини Польщі Ярослава Селліна, повідомляє Посольство України в Польській Республіці.

 Фото: FB Посольство України в Республіці Польща

Рівно 25 років тому кладовище було відновлено, і з того часу щороку в першу суботу червня тут проходять пам’ятні заходи за участю керівництва міста, політиків, дипломатів, духовенства різних конфесій і численної української громади.

Фото: FB Посольство України в Республіці Польща 

"Посольство вдячне місцевій владі, православній парафії міста, усім полякам і українцям, які опікуються Українським військовим кладовищем і плекають пам’ять про українсько-польське братерство зброї 1920 р., яке врятувало Європу від більшовицької навали", - зазначає сторінка посольства у "Фейсбуці".

Фото: FB Посольство України в Республіці Польща 

Дипломати наголосиили, що спільна боротьба з більшовизмом майже сто літ тому продемонструвала справжню міць партнерства між Україною і Польщею, а також стала переконливим свідченням для сучасних і наступних поколінь українців і поляків, що лише в мирі, злагоді і взаємній співпраці наші держави і народи здатні досягати успіху і перемагати ворога.

 Фото: FB Посольство України в Республіці Польща

3 червня в м. Перемишлі сотні українців пройшли маршем пам'яті воїнів Армії УНР. "Пикулицька хода", як називають марш, теж відбувається щороку за маршрутом від греко-католицького кафедрального собору в Перемишлі до села Пикуличі, де поховані петлюрівці.

Як повідомляє Радіо "Свобода", марш проходив під посиленою охороною польської поліції. За даними газети української громади в Польщі "Наше слово", заходи пройшли без надзвичайних подій, кількість учасників - понад 300 осіб.

У Пикуличах поховано, за різними даними, від 2 до 3 тисяч солдатів Армії УНР, які померли у 1918-1921 роках у таборі для інтернованих. Помирали від недоїдання, антисанітарії та хвороб, зокрема – тифу та туберкульозу. Табір діяв до початку 1921 року, а 1 листопада того ж року місцеві українці провели там панахиду і порядкували цвинтар. 

Фото FB "Наше слово"
 Фото FB "Наше слово"

Як повідомлялося, на кладовищі села Грушовичі в Польщі щонайменше три людські останки можуть належати українським підпільникам.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.