АНОНС: У Києві презентують книгу про "сіру зону" в анексованому Криму

«Люди «сірої зони» — це перша книга, у якій свідчать жертви окупації та люди, які не маючи владних повноважень, виступили проти російської армії. Для них «приєднання» півострова до Росії стало початком життя в «сірій зоні» — території, де не діють закони цивілізованого світу.

Книга створена за підтримки Українського інституту національної пам'яті. Вона охоплює період життя кримчан, коли російські силовики та спецслужби почали проти них масові репресії.

 

У проекті авторів Анни Андрієвської та Олени Халімон йдеться про ту частину історії "кримської весни", яку замовчує або навмисно спотворює російська пропаганда. Понад півсотні оповідей спростовують міфи про те, що анексія півострова була безкровна і що "кримчани не намагалися чинити опір, а добровільно вибрали Росію".

Як насправді Крим опинився під контролем Росії та чим це обернулося для його мешканців? Які методи застосовують російські спецслужби та силовики щодо мирних громадян на півострові? Відповіді на ці та інші питання дають кримчани, які стали свідками та жертвами російського військового захоплення півострова навесні 2014 року.

Спікери:

Володимир В’ятрович — Голова Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, публіцист.

Анна Андрієвська — співавтор книги "Люди сірої зони", журналістка.

Олена Халімон — співавтор книги "Люди сірої зони", співробітниця Українського інституту національної пам’яті.

Андрій Щекун — співкоординатор руху "ЄвромайданКрим".

Наталія Каплан — сестра політв'язня Олега Сенцова.

Презентація книги "Люди "сірої зони" відбудеться у третю річницю початку кримінального переслідування кримчан російською владою за участь у Євромайдані. Після вироків кримських судів за це відбувають покарання активісти Олександр Костенко та Андрій Коломієць.

Також у книзі представлені історії кримських політв'язнів, зокрема, Олега Сенцова та Володимира Балуха, які зараз голодують у російській в'язниці та сімферопольському СІЗО.

5 червня, вівторок, 11.00

Місце: УКРІНФОРМ, 1-й поверх (Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16).
Вхід вільний.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.