НМІУ експонує пам'ятки мистецтва доби палеоліту. ФОТО

У Києві в Національному музеї історії України відкрилася виставка "Мистецтво мисливців на мамонтів", на якій представлені оригінали людських виробів доби палеоліту.

Про це повідомляє "Дзеркало тижня".

Серед експонатів десять унікальних виробів з кістки та бивня мамонта - мистецькі твори ранньої кам'яної доби, знайдені археологами в Україні на двох стоянках мисливців на мамонтів: Мізинській у Чернігівській області та Кирилівській у Києві.

 Усі фото: Василь Артюшенко / Дзеркало тижня
 

Особливо цікавий браслет з бивня мамонта, прикрашений одним із найдавніших  зображень меандрового  візерунку, а також стилізованими жіночими фігурками - "пташечками", що прикрашені геометричним орнаментом.

 
 

Ці пам'ятки є надзвичайно цінними і потребують особливих умов зберігання через свою вразливість. Зокрема, браслет з меандровим візерунком зібраний з понад тридцяти фрагментів.

Востаннє ці вироби експонували у 2004-2005 роках на виставці у Національному природничому музеї Франції. Обов'язковою умовою експонування, завдяки якій Україна тоді погодилася надати Франції свої пам'ятки, було створення їхніх копій у всесвітньо відомій реставраційній майстерні Лувру. 

 
 

Саме ці копії і представлені у постійній музейній експозиції. Але до кінця червня у гостей музею буде можливість побачити на власні очі пам'ятки мистецтва, деяким з них вже близько 20 тисяч років.

Нагадаємо, в Національному музеї історії України археологи розповіли про віру трипільців. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.