Парламент посилить відповідальність за пошкодження пам'яток культури. Особливо для чиновників

Для чиновників, які довели об'єкт культурної спадщини до знищення або його пошкодження, пропонується ввести кримінальну відповідальність.

Верховна Рада схвалила в першому читанні законопроект про вдосконалення системи охорони культурної спадщини. Законопроект №8202 за основу схвалили 228 народних депутатів, передає "Дзеркало тижня".

Законопроект визначає порядок вручення попередження у зв'язку з загрозою пошкодження або знищення об'єкта культурної спадщини внаслідок дій власника відповідного пам'ятника або стосовно щойно виявленого об'єкта культурної спадщини.

Ухваленням даного законопроект народні депутати мають намір збільшити фінансові санкції за нанесення шкоди об'єктам культурної спадщини.

Орган з охорони культурної спадщини буде застосовувати фінансові санкції не тільки за незаконні роботи, які можуть завдати шкоди пам'ятці, але й за будь-які роботи, які проводяться без дозволу на об'єкті культурної спадщини чи його території. За такі дії передбачено штраф від 5 тис. до 15 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (цей мінімум становить 17 грн).

Крім того, пропонується ввести фінансову відповідальність за порушення режиму історико-культурного заповідника (від 1 тис. до 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), за не передачу знайдених під час археологічних розкопок предметів, пов'язаних з об'єктами культурної спадщини, на зберігання в музей (від 500 до 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Пропонується також застосовувати фінансові санкції за розміщення зовнішньої реклами, вивісок, інформаційних табличок на об'єктах культурної спадщини та на їхню територію в розмірі від 500 до 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідні фінансові санкції законодавці також пропонують закріпити в Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Разом із тим, закон пропонує внести кримінальну відповідальність для посадових осіб, які з використанням службового становища довели об'єкт культурної спадщини до знищення або його пошкодження, а також за умисне незаконне знищення об'єкта культурної спадщини місцевого значення.

За такі діяння пропонують карати позбавленням волі від 3 до 8 років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю до 3 років, або без такого, а також з конфіскацією відповідного об'єкта культурної спадщини.

Як повідомлялося, сьогодні Рада ухвалила спеціальний закон, який охоронятиме пам'ятки ЮНЕСКО в Україні.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.