Спецпроект

У Німеччині ув’язнили 89-річну неонацистку: заперечувала Голокост

Німецькі правоохоронці затримали пенсіонерку, яку засудили до двох років в'язниці за розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

Про це повідомляє "Еспресо" з посиланням на "DW".

Урсула Гафербек

 

Затриманою є Урсула Гафербек, відома своїми неонацистськими поглядами і засуджена за це до ув'язнення. Жінку взяли під варту в її рідному місті Флото, що в землі Північний Рейн-Вестфалія, і передали до відповідної пенітенціарної установи.

Жінку засудили до двох років в'язниці за розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Цей вирок Гафербек оскаржила, однак програла суд. 2 травня вона мала прибути до місця ув'язнення для відбуття покарання, однак не зробила цього. Тому прокуратура видала ордер на її арешт.

На сайті ursula-haverbeck.info зазначається, що жінка не прибула до тюрми, оскільки чекає експертного висновку щодо придатності її до відбування покарання, якого ще немає.

Однак речник прокуратури міста Ферден, яка дозволила заарештувати засуджену, заявив, що ця інформація не відповідає дійсності. За його словами, відповідний висновок був виданий ще 20 квітня і він дозволяє ув'язнити Гафербек.

Нинішній вирок суду – вже не перший для Урсули Гафербек. За розпалювання ворожнечі її вже засуджували до ув'язнення у Гамбурзі, Берліні та Детмольді, однак де-факто вона опинилася у тюрмі вперше.

У нинішній справі йдеться про дописи до правоекстремістської газети "Голос райху", опубліковані в 2014 та 2015 роках.

Пенсіонерка відома своєю праворадикальною діяльністю. За її переконанням, насправді табір смерті Аушвіц (Освенцім) був трудовим табором, де нікого не вбивали.

У Німеччині за схвалення, применшення чи заперечення Голокосту передбачено максимальне покарання у вигляді штрафу та п'ятирічного тюремного ув'язнення.

Нагадуємо, що у березні помер "бухгалтер" концтабору Аушвіц.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.