В Ізяславі на межі знищення палац Сангушків. ФОТО

Пам’ятка архітектури та містобудування національного значення під загрозою знищення.

Про це повідомляє "Є.ua".

 

 Стіна палацу от-от обвалиться повністю. Фото: з Фейсбук

Колись величний палац-резиденція і урядовий центр волинських володінь князів Санґушків, от-от може бути зруйнований повністю. В останні роки він в особливо катастрофічному стані, а віднедавна – взагалі під загрозою повного знищення. Щоб врятувати пам’ятку архітектури останніми десятиліттями не зроблено фактично нічого.

На сполох забили представники місцевої громадської організації "Товариство культурної спадщини "Заслав’є", створеної торік. Саме вона згуртувала небайдужих містян, які фактично самотужки нині опікуються долею пам’ятки.

"Хоч палацовий комплекс в Ізяславі – унікальна споруда, яка перебуває під охороною держави, жодних реальних кроків щодо реставрації чи хоча б належних протиаварійних робіт не зроблено, - каже голова організації Володимир Федотов.

– Унікальний палац, який займає не одну сотню квадратів, поріс чагарниками. Знаю лише, що у 2006 році були виділені бюджетні кошти на протиаварійні роботи та розчищення завалів. На практиці тоді на першому поверсі лише забрали будівельні завали та висипали їх на купу перед головним фасадом.

Жодних протиаварійних робіт так і не провели. А пам’ятка руйнується. Абсолютно нічого для реального порятунку палацу ані з боку міської влади, чи управління культури області, чи інших державних пам’яткоохоронців не зроблено".

 

 Другий рік поспіль на прибирання палацу виходять небайдужі містяни. Фото facebook.com/Zaslavia

Другий рік поспіль громадські активісти оголошують в місті акцію "До Сангушків на толоку". А тому лише руками місцевих жителів палацовий комплекс, зарослий чагарниками та деревами, набуває певних обрисів.

"От-от повністю обвалиться одна зі стін палацу. Ще позаминулоріч обвалився південно-східний кут будівлі, - каже Володимир Федотов. - Але ця подія, на жаль, не викликала суспільного резонансу, також не стала предметом турботи відповідальних осіб органів державної влади та місцевого самоврядування.

На сьогодні, коли ми вирізали чагарники, якими заріс східний фасад північного палацу, бачимо, що стіна по всій довжині другого поверху нахилилася під кутом. Сумніваюся, що вона вистоїть хоча б до кінця року. Якщо вона завалиться – вважайте пів палацу нема…"

 

 Толока в Сангушків проводиться вдруге. Фото facebook.com/Zaslavia

Цікаво, що саме у цій унікальній в плані архітектури частині комплексу, частина якої уже обвалилася, мешкав колись архітектор Паоло Фонтана, який і збудував головний корпус палацу та є автором унікальної композиції двору заславського замку – патіо – який вирізняється високою мистецькою вартістю і є "єдиним подібним рішенням не лише на Волині, але й в архітектурі цілої Речі Посполитої". Він також автор костелу, розташованого неподалік резиденції.

"Ще цей корпус пов’язаний з польським королем Августом ІІІ, який відвідував Заслав у 1746 році та відновив для міста Магдебурзьке право, втрачене внаслідок військових конфліктів, - розповідає пан Федотов.

- Він пов’язаний з ім’ям Павла Карла Сангушка, який першим з родини став власником Заслава на початку ХVІІІ століття. Саме він розпочав відбудову нашого міста, яке тоді занепадало.

З ім’ям Крістофа Шафрата – відомого композитора доби пізнього бароко, який був вчителем у дітей Сангушків. Власне, свого часу, до побудови нового палацу, усе зосереджувалося життя тодішнього маєтку зосереджувалося саме тут".

 

 Унікальний комплекс може зникнути. Фото: m-a-d-m-a-x.livejournal.com 

Нині активісти закликають усіх небайдужих, особливо тих, хто має вплив, можливості та обов’язки допомогти зберегти унікальну пам’ятку національного значення в Ізяславі від подальшої руйнації.

"З таким підходом до збереження культурної та архітектурної спадщини, який нині бачимо, втратимо палац Сангушків назавжди. Не залишиться не те що натяку на колишню велич, а й навіть його обрисів", - каже пан Володимир Федотов.

Нагадуємо, що у квітні на Харківщині згоріла садиба Шидловських XVIII ст.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.