Президента просять присвоїти Героя України провіднику ОУН на Донбасі

Співголова ГІ «Права Справа», воєнний експерт Дмитро Снєгирьов публічно звернувся до Президента України Петра Порошенка з проханням присвоїти звання Героя України українському підпільнику Євгену Стахіву, учаснику національно-визвольного руху на Сході України.

Про це повідомляє "Гал-Інфо".

 Євген Стахів

"Пане Президенте, 9 травня Україна буде святкувати День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, свято за яке поклали голови мільйони Українців.

В цей день ми будемо згадувати тисячі відомих і не відомих героїв, які своїм героїчним чином зробили можливим сам момент існування Незалежної України.

Серед когорти тих тисяч, які жертовно поклали на вівтар неньки України свої життя, знання, свій досвід та запальну енергію своїх сердець, є ім’я українського підпільника Євгена Стахіва, який у роки Другої Світової війни створював українське підпілля на теренах Донбасу.

 Євген Стахів. Фото 1940-х років

З 1941 — 1943 роки Євген Стахів член Південної похідної групи ОУН, організатор осередків ОУН у Східній України (Кривий Ріг, Маріуполь, Сталіно, Ворошиловград).

Створено ним українське підпілля боролося за Незалежну Україну під гаслом "За Україну без Гітлера та Сталіна". Про розмах діяльності створеного ним підпілля свідчить той факт, що під час окупації нацистами на теренах сучасної Донецької та Луганської областей було розстріляно більше сотні українських підпільників.

У 1943 році під впливом філософії представників східних похідних груп, до яких належав Є. Стахів, ОУН змінила свою програму. Стало зрозуміло, що Україна поважає усі людські права й свободи і забезпечує вільний розвиток представникам усіх народів і віросповідань, які шанують її як Батьківщину.

 Євген Стахів. Фото: Руслан Канюка ("День")

п. Президенте, присвоєння Є. Стахіву звання Герой України (посмертно) буде не тільки відзнакою його особистого внеску у боротьбі за Незалежність, але й гідною повагою до героїчного чину учасників національно-визвольного руху на Сході України, які боролися за волю України проти нацистських та московських окупантів", - написав Дмитро Снєгирьов.

Читайте також:

Правила життя Євгена Стахова. До 94-річчя

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.