АНОНС: У Києві пройде акція «Великдень для Героїв»

107 писанок прикрасять дерева на алеї Героїв Небесної Сотні. 107 пасок буде покладено до меморіалу.

Пасками на Великдень наші предки вшановували своїх померлих родичів. Про це повідомляє Національний музей Революції Гідності у Facebook.

 

Паски та писанки для героїв готували в Києві та Львові відомі співаки та волонтери: Анжеліка Рудницька; Наталка Карпа, Руслана Лоцман, співак "Піккардійської Терції" Славко Нудик і гурт Glam Berry. А також писанкарка Марія Іванишин, дизайнерка жіночого одягу Роксоляна Шимчук, Міністр культури Євген Нищук.

В суботу родичі Героїв разом із працівниками музею Революції Гідності викладуть паски та розвісять писанки відразу після освячення.

Як і рік тому, решта заготованих пасок поїде до військовослужбовців, яким у великодній час випало виконувати свій обов’язок на Донбасі.

На випіканні пасок і розписуванні яєць у Львові та Києві були родичі Героїв Андрія Дигдаловича, Романа Сеника, Володимира Жеребного, Володимира Топія, Віталія Коцюби, Миколи Паньківа, Івана Бльока, Олександра Бадера, Андрія Цепуна, Володимира Кульчицького, Віктора Швеця.

Час: 7 квітня, субота, 16.00

Місце відправи богослужіння – дерев'яна "майданна" каплиця – храм Архистратига Михаїла й українських новомучеників, алея Героїв Небесної Сотні, м. Київ.

Контакт: (067) 508-26-39, (099) 717-59-95, (044) 360-90-77, maidanmuseum@gmail.com.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.