Спецпроект

На учасників відновлення українського цвинтаря в Польщі скоїли напад

У ніч на 29 квітня в селі Стара Гута (гміна Нароль Любачівського повіту Підкарпатського воєводства) відбулась спроба нападу на учасників табору «Маґурич». Табір має на меті відновлення старого греко-католицького кладовища в цій місцевості.

Повідомлення про це з'явилося на сайті української газети в Польщі "Наше слово".

Серед учасників табору були голова товаритсва "Маґурич" Шимон Моджеєвський та відома волонтерка, викладачка д-р Ольга Соляр. Вона повідомила, що напасники прибули на старий цвинтар, де розташувався табір, погрожували учасникам.

 Шимон Моджеєвський та Ольга Соляр

Крім іншого, викрикували: "Wyp…ać na Ukrainę" (вульгарно – "Забирайтесь в Україну"), звунувачували учасників табору у відновлюванні могил УПА. Поліція затримала п’ять нападників – усі нетверезі.

Об’єднання українців у Польщі (ОУП) вважає, що реакція польської влади на такого роду події неадекватна: відсутність розкриття більшості злочинів, брак однозначного публічного осуду, відутність діалогу на цю тему з українською громадою, – сприяє поширенню негативних настроїв та появі різного роду атак на українців у Польщі.     

"Атака на "Маґурич" – це черговий приклад розпалювання у південно-східній Польщі  ненависті до всього українського", – зазначає ОУП.

 

За відновлення цвинтаря в Старій Гуті товариство "Маґурич" взялося 28 квітня. Планується, що роботи триватимуть до 6 травня. За чотири попередні роки на кладовищі реставровано більше 170 хрестів, залишилося відновити 50.

Товариство "Маґурич" вже більше тридцять років відновлює не тільки українські пам’ятники, придорожні хрести та каплички як на території Польщі, так і в Україні. За підрахунками Шимона Моджеєвського, їм вдалося відремонтувати більше 2 тисяч нагробків на близько 140 цвинтарях.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.