За перейменування Дніпропетровської області висловилося 150 нардепів

Народний депутат України Андрій Денисенко зібрав 150 підписів депутатів під проектом змін до Конституції за перейменування Дніпропетровської області на Січеславську.

Про це повідомлє "Дніпроград" з посиланням на сторінку Андрія Денисенка у Facebook.

Андрій Денисенко оголосив про плани зареєструвати проект змін в апараті Верховної Ради. За перейменування області на Січеславську підписи поставили народні депутати різних фракцій і груп, крім Опозиційного блоку. Зокрема, особливо відзначив Денисенко колег-земляків Юрія Березу, Валентина Дідича, Сегія Рибалку та побратима Євгена Рибчинськоого, які збирали ці підписи разом з ним.

Також  пропозицію Денисенка підтримали уроженці області Дмитро Ярош, Віктор Кривенко, Віталій Купрій, Тетяна Ричкова, Максим Курячий, Олександр Дубінін, Андрій Немировський, Іван Кириленко, Олег Кришин, Віктор Галасюк, Альона Бабак та ін.

"Переконаний, що спільними зусиллями громадськості, науковців та культурних діячів, які ініціювали цей процес, та народних депутатів край п‘яти Січей нарешті отримає гідну назву, позбудеться тавра прізвища одного з організаторів Голодомору", - зазначив Андрій Денисенко.

На думку народного депутата, назва на честь Запорізької Січі, - найкраща для області, яка, за його словами, зупинила Путіна.

"Справа відновлення національної пам‘яті та ідентичності нашого народу - один з наріжних каменів розбудови української держави. Серце козацького краю поверне собі ім‘я, дароване предками, в час, коли уславлений дух Січі після трьох сотень років російського полону знов буяє степом і ярами над Дніпром. Якби важко не було, але ми переможемо, Україна буде!", - додав Андрій Денисенко.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.