АНОНС: Лекція "Русский мир. Історична політика Кремля в Україні"

Коли і як виникає концепція «русского мира»? Чому саме культурна ідентичність була взята за основу? Як відбувався процес просування «русского мира» на пострадянському просторі?

Про це та багато іншого йтиметься на анонсованій лекції.

 

"Русский мир" словосполучення, що не так давно увійшло у міжнародний вжиток та в домівки кожного українця. Він багатоликий та невмирущий як "лорнейська гідра".

З одного боку, це офіційна ідеологія Російської Федерації, з іншого – евфемізм для означення російської агресії проти України, а в ширшому сенсі синонім інформаційної війни, яку проводить Росія проти західних демократій, подаючи її в обгортці "soft power".

"Русский мир" просувається в рамках культурної політики, а його найбільш відомим символом стала георгіївська стрічка. Комплексність цього терміну, що балансує між ідеологією, політтехнологією та культурним мемом подекуди створює ефект "матриці".

Які механізми забезпечили консолідацію російського суспільства довкола міжнародної політики Президента РФ Владіміра Путіна? Чому саме історична політика стала "благодатним ґрунтом" для "русского мира"? Як просувалася експансія "русского мира" в Україні?

На лекції спробують знайти відповіді на ці, часом здавалося б, такі очевидні питання.

Захід відбудеться в рамках проекту "LIKБЕЗ. Уроки історії".

ЛекторЯна Примаченко, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України.

Місце: Національний музей історії України (4 поверх), вул. Володимирська, 2, м. Київ.

Час: 14 квітня, субота, 14.00

Вхід за музейним квитком вартістю 10 грн.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.